16.10 Італія. Генетичні дослідження.

Досліджуючи проби ДНК, узяті з мощів Святого Луки Євангеліста, група італійських учених прийшла до висновку про те, що Лука – не просто один з персонажів новозавітного фольклору, а цілком реальна історична фігура. Відомо, що в Новому Завіті місцем народження Святого Луки вважається Антіохія, яка у часи римлян належала Сирії, і в 1939 році відійшла до Туреччини.
Лука народився через 150 років після народження Христа і вмер у віці 84 років у Тібесі (Греція), де і був похований. Однак у 1177 році його мощі були перепоховані у базилику церкви Святої Жюстіни в Падуї, куди були доставлені через Константинополь. Команда генетиків під керівництвом професора Університету Феррарі Гвідо Барбьяні, порівняла генетичний ланцюжок мощів зі структурою генів жителів сучасної Сирії, Греції і Туреччини – основними “пунктами діяльності” святого. Виявилося, що гени святого найбільше подібні за структурою з генетичним матеріалом сирійців і дещо менш – з “турецькими генами”. Правда, учені поки не можуть зробити однозначних висновків, оскільки дотепер залишається загадкою, чи не були мощі супутника Павла підмінені в Константинополі.