Сьогодні 135 річниця з дня народження майстрині петриківського розпису Тетяни Пати
Не в’яне дерево мистецтва. Народна художниця залишила по собі не лише зразки унікальних творів, а й числених учнів. Вона була першою вчителькою з петриківського розпису і випустила чотири курси художньої школи. Тетяну Пату сьогодні згадують ті, кому пощастило знати майстриню особисто. У Будинку мистецтв дню народження Тетяни Пати присвятили чергове зібрання дніпровського об’єднання майстрів. Вони вкотре роздивлялися малюнки, захоплювалися деталями.
Колись виникла й ця зозуля на калині. Простий малюнок, але із секретом. Дерево написане із натури. Калина росла біля криниці у дворі Тетяни Якимівни. Валентина Слобода пам’ятає й рослину й жінку, яка постійно й легко малювала. А ще навчала інших. “Моя улюблена вчителька” назвав цю картину петриківський майстер, відомий також далеко за межами України, Федір Панко. Їхні стосунки були дуже теплими й навіть дні народження 20-го лютого у Тетяни Якимівни та 21-го у Федора Савовича вони святкували разом. Ніби гілки дивовижного дерева з’являлися все нові імена майстрів. Які не просто копіювали стиль, а робили свої напрямки в народному мистецтві. Тетяна Гарькава показала, як виглядає це дерево на великому петриківському панно, що зробила одна з її учениць в художньому коледжі. Під коріннями – квіти тих, хто започаткував саме традицію розпису, вище калина – це Тетяна Пата. Потім квіти Федора Панка, соняшники Тетяни Гарькавої, мальви – її студенти. Волошки символізують числених молодих художників. У 2012 році петриківський розпис занесений до переліку нематеріальної спадщини людства під охороною ЮНЕСКО. Це дуже почесно й на таких засадах можна будувати майбутнє Дніпропетровщини. Та для тих, хто навчається мистецтва розпису зараз, найважливішим поки стає процес творчості. Вони прагнуть перейняти той невловимий штрих, ту живу природню манеру малювання квітів, листя, птахів… Яку мала майстриня Тетяна Пата.
