У притулку інколи буває краще ніж удома

У притулках для неповнолітніх встановлення особи дитини, що потрапила до них з вулиці, інколи займає весь час, відведений на перебування його у притулку. Частіше це буває з маленькими дітьми, які не пам’ятають прізвища і місця свого проживання. Але зовсім інші причини криються за мовчанням підлітків. Одержати необхідні данні про двох неповнолітніх, які перебувають у притулку “Надія”, співробітники намагаються вже протягом декількох місяців. Випадок , що стався з Інгою Сокіл, можна назвати пересічним для дітей, що знаходяться в притулку, якби не відстані. Інга, за її словами, жила в Тульській області, там закінчила шість з половиною класів. Говорить, що сюди приїхала в гості до бабусі в Апостолове, разом з мамою. Усі адреси, які називає Інга, перевірені, але ні бабусі, ні мами там не значилось ніколи. Встановити, відкіля ж усе-таки приїхала дівчинка і де її рідні, поки не вдається. А зробити це необхідно, тому що притулок – це тимчасове пристанище, і точні дані потрібні для того, щоб перевести Інгу в інтернат (якщо не знайдуться рідні). Справжню причину своєї втечі з дому Сергій Гонтаренко, швидше за все, приховує, кажучи, що півтора роки тому виїхав з Донецька в Дніпропетровськ, щоб відпочити. Психологи припускають, що за таким прагненням до волі часто ховаються сімейні трагедії. І якщо Інга все-таки має надію знайти свою маму, то Сергій, схоже, нікого зі своїх рідних не хоче бачити. Жодної подробиці про минуле життя від Сергія не домоглися ні в міліції, ні в притулку. Ясно тільки, що тут йому краще, ніж удома, але ж треба думати і про майбутнє. Співробітники притулку сподіваються, що колись доля Інги і Сергія влаштується, адже не можуть вони жити в притулку постійно. Зрозумілі і хвилювання вихователів, а що як батьки знайдуться і додадуть проблем у житті своїх дітей.