Вода і камінь
Чутки про те, що підприємство “Токівський граніт” в Апостоловському районі, якому на останній сесії Дніпропетровська обласна рада винесла рішення про надання ліцензії на розробку кар”єра, розташується в заповідній зоні, сьогодні намагались спростувати представники відділу з питань екологічного використання природних і земельних ресурсів у Дніпропетровській області. Журналістів запросили на майбутнє місце кар’єру. Токівське родовище граніту було відкрито у 1951 році. За підрахунками Державного комітету, запасів гранітної породи в надрах цієї землі було близько п”яти мільйонів кубічних метрів. За словами представників облради, геологи у минулому столітті дали назву цій території “Водоспад”. У двотисячному році добування граніту на Токівському родовищі було припинено. На цьому місці з”явились чотири самостійних кар”єри. Як стверджують місцеві каменярі, щебінь тут добувати не рентабельно. І на місці “Водоспаду” місцевий підприємець, заручившись підтримкою влади, вирішив почати будову нового кар”єру, щоб добувати гранітні блоки, які користуються неабияким попитом і в Україні, і за кордоном. Рядом з кар”єром розташувався заповідник, гордість якого – водоспад. Жителі Апостолового вирішили, що каменярі посягнули на святе. Так ледве не посварились влада і народ. Тому й довелось представникам обласної ради через засоби масової інформації наглядно демонструвати, що добування граніту і заповідна зона не перетинаються. А завтра на журналістів очікує ще одна екскурсія у заповідну зону біля селища Кіровського, де обласна влада виділила площу під забудову і наполягає на законності своїх дій. Але це вже зовсім інша історія.
