Все буде добре?

Громадськість селища Таромського стурбована роботами, що розпочались на об’єкті С. На базі, розташованій неподалік від селища, зберігаються запаси уранової руди, що призначались для Придніпровського хімічного заводу. На початку дев’яностих база була покинута і, без сумніву, стала джерелом екологічного неблагополуччя селища. Що ж за роботи проводяться сьогодні на базі, наскільки вони екологічно безпечні та чому громадськість нічого не знає, – з’ясовувала наша знімальна група. По  дорозі на Дніпродзержинськ щодня їздять тисячі людей і не підозрюють, що поруч з дорогою знаходиться сховище уранової руди.  Від дороги сховище відділяє тільки зоране поле, на якому навесні щось посадять. Біля шлагбаума на в’їзді в зону – строгий охоронець, який заявив: доступ на територію можливий тільки з дозволу двох директорів. Але якщо відійти на п’ятдесят метрів вліво чи вправо, дозвіл директорів не потрібен – тут доступ на покинуту базу вільний, чим у свій час активно користувались місцеві жителі в пошуках дармового металу. Можливо, вони не знали, що тут зберігається вісім тисяч тонн уранової руди.  Директор державного підприємства “Бар’єр”, що веде роботи на базі, не дуже хоче говорити на цю тему.   Жителі селища Таромського, чиє життя добряче отруєне урановим сховищем і заводськими відстійниками, вирішили, що тут збираються будувати гірничо-збагачувальний комбінат, і забили тривогу. Що ж насправді планують будувати на місці колись покинутої бази С. Роботи розпочаті в рамках державної програми, директор підприємства – колишній санлікар, вагони для руди передбачені спеціальні, вивозити сировину будуть за рахунок Східного Гока, який зацікавлений у сировині, а рекультивацію проведуть за державні гроші. Чому ж хвилюється народ? Роботи з вивезення руди планують закінчити до нового року. Якщо все буде так, як обіцяють, екологічний стан регіону значно покращиться. Однак право народу на інформацію про те, що робиться в їхньому населеному пункті, ніхто в нашій країні поки не скасовував.