Три з половиною тисячі дітей Дніпропетровщини живуть без батьків

Зараз на Дніпропетровщині можуть бути усиновленими три з половиною тисячі дітей. Утім за минулий рік знайшли нові родини трохи більше трьохсот, і це при тому, що на усиновлення стоять черги. Прийомні батьки віддають перевагу немовлятам-дівчаткам. Якщо це хлопчик-підліток, шансів знайти нову сім”ю в нього майже немає. Чому усиновлення в Україні й досі бояться і чому прийомних дітей “ВИБИРАЮТЬ”, наче товар? Щоб отримати шанс мати маму і тата, цим малюкам треба відповідати занадто багатьом умовам: окрім статі та віку, вони, у своїй більшості народжені від неблагополучних батьків, повинні мати ідеальне здоров”я. На таких дітей стоять черги, а іншими роками ніхто не цікавиться. В обласній службі у справах дітей кажуть: не знають жодного випадку усиновлення інваліда, хоч саме ці діти потребують особливої – батьківської – турботи. Ніна Лискіна – мати-вихователь сімейного дитячого будинку. Коли побачила рекламу на усиновлення хлопчика-інваліда, поїхала оформлювати на нього документи. До нього вона запізнилась. А от до інших своїх дітей – їх у неї зараз тридцять один – встигла. Каже, починалось усе з того, що хотіли всиновити двох. А закінчилось великим родинним дитячим будинком. Поруч прийомна мама лише однієї дитини. На той момент, коли в їхню родину потрапив ще один хлопчик, у Морозів підростав свій. Прийняти рішення стати прийомними батьками для тринадцятирічного Рустама їм було нелегко. Але тепер родина про своє рішення не жалкує. Досвід фахівців говорить: прийняттю чужої дитини завжди передУє бажання мати велику родину. Справжня мати із багатьох виховАнців дитячого будинку серцем відчує свою. Можна обрати опікунство, усиновлення або форми прийомної родини чи дитячого будинку сімейного типу – це все одно, якщо по відношенню до дитячої долі відчуватимеш відповідальність. Бажання стати прийомними батьками держава компенсує: за дитину до п”яти років щомісяця дає біля тисячі гривень, якщо вона старша, то ще триста. Проте цих грошей виявляється не занадто багато. Забрати дитину назавжди тільки в тому, в чому вона стоїть, а взамін дати їй усе, – вчинок, на який здатна не кожна людина. Втім таких з кожним роком стає все більше. І випадки повернення дітей у дитячі будинки та притулки можна порахувати на пальцях.