Чи отримають ветерани-інваліди особистий транспорт?

За даними Головного управління праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації, в минулому році безкоштовними автомобілями були забезпечені п’ятсот п’ятдесят п’ять інвалідів. Перспективи цього року – не такі райдужні. Заплановано видати лише двісті “Таврій”. При тому, що тільки на позачергове отримання необхідного засобу пересування претендують близько тисячі трьохсот інвалідів Великої Вітчизняної війни. Наймолодшому з них щонайменше вісімдесят років. Таким чином їхні шанси дочекатися особистого транспорту дуже низькі. Для Володимира Яковича Семенка війна розпочалась ще в тисяча дев”ятсот тридцять дев”ятому році. Він – учасник оборони Манергейма, де вижив лише кожен четвертий. Таких, як цей ветеран, уже залишились одиниці. В тисяча дев”ятсот сорок першому Володимир Якович – учасник відомого параду в Москві на Червоній площі. Володимир Якович вважає себе щасливчиком: обороняючи Москву він отримав лише поранення, більше того – він пережив війну. Більше десяти років тому фронтові поранення суттєво нагадали про себе і медики визнали його інвалідом другої групи. Ноги ледве слухались, тож згідно з медичними показаннями літньому чоловіку став необхідний такий засіб пересування, як автомобіль. Але районна влада, коли дізналась, що Володимир Якович не воював на території України, відреагувала по-своєму. Родина ветерана звернулась до Президента Росії і отримала відповідь, що це питання повинно розглядатись у Кабінеті Міністрів України. Після цього керівники Дніпропетровської області вже двічі обіцяли видати ветерану автомобіль. Володимир Якович залишився без подарунку, термін отримання авто відклали на кілька місяців, та й до сьогодні нічого. У Головному управлінні праці та соціального захисту населення Дніпропетровської облдержадміністрації нам повідомили, що за два роки багато що змінилось, черги, які були у дві тисячі шостому, скасовані, замість них вишикували нову. Таким чином необхідного засобу пересування ветерану не бачити ще років зО три. Зараз Володимиру Яковичу вже вісімдесят дев”ять. Часу обмаль. Поки замість “Таврії” компенсація від держави на транспортні витрати – за півроку цілих дев”яносто шість гривень.