Екологічну долю Дніпродзержинська приїхали вирішувати депутати Верховної Ради України

Дніпродзержинськ усе ж достукався до Комітету Верховної Ради України, щоб на державному рівні вирішити екологічну долю промислового міста. Тут представлений майже весь спектр екологічних проблем: радіаційне забруднення, шкідливі викиди промислових підприємств в атмосферу та річку Дніпро, підтоплення, перенасичення міського полігону побутових відходів. Минулого року загальний обсяг викидів забруднюючих речовин у повітря по місту становив більше ста двадцяти тисяч тонн. Народні депутати побували на виробничому об”єднанні Придніпровський хімічний завод, який має десять хвостосховищ, де тоннами зберігають залишки уранового виробництва. Сигнал “sos”, який подавав Дніпродзержинськ протягом кількох років, нарешті почули в столиці. Екологи констатують: протягом останніх років у розрахунку на одного мешканця припадає близько п”ятсот десяти кілограмів шкідливих речовин. Цей показник по місту значно перевищує середній по країні майже в пять разів. Ще одна вагома відмінність промислового містечка: наявність десяти сховищ радіоактивних відходів. Більшість з них знаходяться поблизу домівок городян або межують із сільськогосподарськими полями. Всі вони належать Придніпровському хімічному заводу, який зараз переживає не найкращі часи. Справитись самотужки із переробкою сорока двох мільйонів тонн залишків уранового виробництва на місцевому рівні не можуть. Поховані під землею відходи ще більш небезпечні, адже загрожують забрудненню Дніпра. Сергій Решетніков брав участь у ліквідації наслідків чорнобильської аварії. На цій території є місця, де на його дозиметрі з”являються такі ж показники, як і в радіаційній зоні. Більшість шкідливих речовин у зараженому асфальті, яким щодня ходять робітники. Зависокий рівень радіації дається взнаки – місто одне з перших в області за кількістю онкозахворюваних. Для України в цілому проблема із хвостосховищами – головний біль. На місцевому рівні безгосподарність та розпад ПХЗ погіршили становище. Особливий статус, про який так багато говорять місцеві чиновники, дасть можливість акумулювати гроші у місті та дозволять інвестору зайти на територію. Це вирішує затратне питання – переробку уранових залишків. Сьогодні багато було теорії стосовно того, переробляти чи захороняти шкідливі речовини. Коли діло дійшло до головного – грошей, стало зрозумілим: справа навряд чи зрушить із місця. Стовідсоткової гарантії, що доля промислового містечка вирішиться цього року, народні обранці не дають. Робити прогнози на наступний – бояться, адже відсутність стабільності у владі не дає можливості загадувати наперед.