Доля Дніпропетровського військового шпиталю залишається невідомою
Подальша доля Дніпропетровського базового військового шпиталю, навпаки, залишається великою інтригою. Закладу вже більше вісімдесяти років. Тут рятували поранених під час двох світових війн, надавали необхідну допомогу в мирний час. Проте зараз його пацієнти переконані: територію медичного закладу продано. А потрапити в новий, який обіцяють побудувати замість старого, буде нелегко, адже кількість місць у ньому буде мінімальною – лише сто. Сергій Кудрявцев – ветеран Міністерства внутрішніх справ. Він щороку проходить профілактичний курс лікування в Дніпропетровському базовому військовому шпиталі. Сергій Вікторович наголошує: міг би піти в лікарню при МВС, але вважає: надійніше військових лікарів не знайти. Разом із лікарями в медичному закладі поступово скорочують і кількість ліжок. Сьогодні їх сто, що в чотири рази менше, ніж у грудні дві тисячі шостого. А загалом шпиталь розрахований на тисячу двісті місць. Програма таки всеукраїнська, проте в результаті ми отримуємо ображених військових. Та й лікарям від цих змін несолодко. В терапевтичному відділенні – п”ятдесят ліжок, а пацієнтів – сімдесят два. На всіх один лікар, що в два рази перевищує норму. Замкнене коло. Але начальник шпиталю вважає: все, що не робиться, – на краще. Каже: це безперечний крок уперед. Цікаво, яким боком раніше повертались до ветеранів? Такі реформи в Дніпропетровському базовому військовому шпиталі навряд чи можна назвати ініціативою його начальника. Міністерство оборони вирішило побудувати для шпиталю новий корпус, з новим обладнанням і на новому місці, адже на реконструкцію старого грошей немає. Новий корпус будуватимуть, за неофіційними даними, десь біля Південного машинобудівного заводу, а за офіційними, отриманими від начальника шпиталю, нове місце поки що невідоме, проте вже восени мають розпочатись будівельні роботи. А що ж буде тут, по вулиці Комсомольській, шістдесят три? Це питання не лише не до начальника шпиталю, а й взагалі риторичне. Хіба не збуджується ваша уява від думки про три з половиною гектара землі в центрі міста?
