Раритетні та цінні книги, що зберігаються в обласній універсальній наукова бібліотеці, не мають спеціального приміщення для зберігання
Вони теж хворіють, але врешті живуть довше за людей. Раритетні та цінні книги, якими може похвалитися Дніпропетровська обласна універсальна наукова бібліотека, не мають спеціального приміщення для зберігання. Фахівці бібліотекарської справи констатують – старовинні книжки без належного утримання просто перетворюються на пил. Разом з тим, у секторі рідкісних та цінних документів можна вільно працювати з будь-якими виданнями. Наша знімальна група проведе вас у світ книжкової старовини. Людмила Гурай 20-ть років опікується сектором рідкісних та цінних документів ДОУНБ. За цей час книжковий фонд розширився – із 5-ти з половиною тисяч екземплярів до майже 8-ми. Книгознавець показує перлини колекції. Серед них “Учительне Євангеліє” 1785-го року. Цінне воно тим, що містить твори святителя Іоана Златоуста. Сисемних джерел 18-го – початку 19-го століть у бібліотеці нараховується 146-ть. А от із 17-го – тут всього одна книга. Її назва – “Діоптра, сіреч Зерцало” – повчання та настанови афонських старців. Книга, надрукована кирилицею, вийшла з типографії Кутеїнського монастиря. У свій солідний вік – 360-т років – має чудовий вигляд. Книга, якою часто цікавляться читачі рідкісного фонду – “Культурно-національний рух на Україні в 16-17-му віці” Михайла Грушевського. Тут вона – головна представниця вітчизняного книгодрукування – скромна обкладинка зі шкіри, багато ілюстрацій. Окрасою будь-якого раритетного фонду є так звані мініатюри. В обласній бібліотеці таких книг 600-т. Серед них – факсимільне видання “Букваря” Івана Федорова та навіть справжнє п’ятитомне зібрання… кожна з книжок розміром 2 на 3 сантиметри. До рідкісних документів, каже Людмила Гурай, можуть належати і сучасні видання. Багато ілюстровані, великих чи надто малих розмірів, з обмеженим тиражем – усе це ознаки книжкової цінності. Втім, у теперішньому приміщенні фонду їм надто тісно. А найгірше тут – стародрукам. оштів, аби зарадити такій ситуації, у бібліотеки немає. Тож єдина піклувальниця сектора рятує книги, як може. Жінка сподівається: після того, як старовинні видання внесуть до Державного реєстру національно-культурного надбання України, пам’ятки отримають нове відреставроване життя.
