Генеалогічна лихоманка, Або чого люди хочуть знати свій родовід?

У Дніпропетровську почалась справжня “генеалогічна лихоманка”. Щоб дізнатися свій родовід, люди готові місяцями проводити час в архівах, вивчаючи історичні документи. Більш того, вони об’єднуються в організації, щоб допомагати один одному. Втім, ця книга не стане у нагоді дослідникам родовідного дерева. Вона – експонат, доступу до якого немає. Юлії Любарській така книга взагалі не потрібна. Про своїх незвичайних пращурів вона дізналась від рідних. Старовинні речі та фото не давали Юлі спокою ще з дитинства. Ставши дорослою, почала складати генеалогічне дерево. Тоді і дізналась більш детально про родинний зв’язок з відомим духовним діячем – Іваном Кронштадтським. Ігор Кочергін віднайшов своїх пращурів аж до тринадцятого коліна. Справа непроста, але під силу майже кожному, – каже він. Для початку достатньо знати найпростіші речі. Ігор та його однодумці об’єднались в організацію. В обласній науковій бібліотеці вони консультують дослідників-початківців. Допомогли дізнатися про своє коріння вже багатьом. Кажуть: пращурів дворянського роду знайти значно простіше, про них більше інформації в архівах. А от селянське походження прослідкувати важче. Часто дізнатись про родичів допомагають так звані метричні книги церков. Найстаріші документи Дніпропетровського державного архіву датуються тисяча сімсот сімдесят дев’ятим роком. Велика частина паперів була втрачена під час фашистської окупації. Унікальні документи архіву від частого користування приходять у непридатність. Іноді вони потрапляють сюди вже у пошкодженому вигляді з архіву РАЦСів, де зберігаються перші сімдесят п’ять років. Юлія пишається сімейними реліквіями, які отримала у спадок. І у свою чергу – зберігатиме їх для власних нащадків.