Як згадували старі запорожці, молодиків навчали «Богу добре молитися, на коні «реп’яхом» сидіти, шаблею рубати і списом добре колоти, а практики було доволі…» Як свідчить у своєму «Описі України» Гійом де Боплан, майбутній козак мусив перепливти човном усі пороги на Дніпрі проти течії. Історик козацтва Дмитро Яворницький сумнівався в цьому, мовляв, долати пороги за великої води проти течії, та ще й усі одразу, небезпечно для життя. Проте французький мемуарист довго жив між запорожцями й добре знав їхні звичаї та побут. До того ж ризикувати своїм життям для запорожців було звичною справою, війна була їхньою професією. Готуючись до боїв, треба було знати, чи можна в скрутну хвилину покластися на нового воїна.
