Заштопана краса
Міст номер два дніпропетровці називають новим, хоч він уже й не зовсім відповідає цій назві. Ось уже сорок років приймає він на свої могутні опори, мабуть, найбільший вантаж пасажирського, приватного й іншого транспорту. Крім практичного значення, Новий міст, без сумніву, має й естетичну цінність. Та чи можна прогулятись його пішохідними доріжками, з’ясовувала Ірина Каблоцька. Із середини Дніпра відкривається прекрасний краєвид на обидва береги. І помилуватись ним можна якщо не з яхти, то з Нового мосту. Дніпропетровці та гості міста, які вирішили просто чи в силу обставин прогулятись по Новому мосту, більш ніколи не захочуть повторити таку прогулянку. На півторакілометровій пішохідній доріжці ми нарахували біля сорока небезпечних дірок. Причому ліва сторона вигідно відрізняється від правої, там дірки між бетонними плитами “заштопані”. Можлива причина такої відмінності в тому, що міст поділений навпіл і різні його сторони належать різним районам. У цьому випадку один район міг би викликати сусідній на капіталістичне змагання і зрештою привести хоч половину гордості міста в належний вид. У самого ж міста коштів вистачило тільки на ремонт автомобільної частини мостА. Тоді, в дві тисячі другому, говорили, що ще рік-півтора і поручні огородження і пішохідні доріжки будуть як нові. Четвертий рік після цих подій напівзруйновані поручні акуратно білять. І все. Але питання із святково-естетичного тепер переходить у сферу безпеки життя пішоходів. Поки нічого страшного не сталось, ніхто цього питання не піднімає. Ми ж радимо та нагадуємо: оскільки зручніше за все робити масштабні ремонтні акції під час виборів або до ювілею, то тут коли не перше, то друге на порозі. Якщо вірити цим архівним кадрам, Новий міст народився в тисяча дев’ятсот шістдесят шостому році, напередодні п’ятдесятиліття Жовтневої революції, що потім увічнили на барельєфі. Це значить, що цього року йому, так довго тоді очікуваному і такому улюбленому сьогодні, виповнюється сорок років.Тоді поручні теж красиво побілили до відкриття. Це ті ж самі поручні, що з трудом побілені, й зараз.
