Село. Історія падіння

Не менш цікава з юридичної точки зору і наступна історія, яку наша знімальна група привезла з Петриківського району Дніпропетровщини. Селяни, яким нема чого обробляти, і занедбана, поросла бур’янами земля. Село Миколаївка – місце, де ці явища співіснують поруч. Олександр Біленький – відомий у Миколаївці правозахисник. Юридичні тонкощі пенсіонер почав опановувати не так давно, у тисяча дев”ятсот дев”яносто дев”ятому, коли на базі місцевого колгоспу було створене закрите акціонерне товариство. Олександр Григорович стверджує: тоді його односельців ввели в оману, а зміст документів, які вони свого часу підписали, так і залишився для багатьох таємницею. Це і не дивно, адже серед майже п”ятисот селян, які згідно з установчими документами ЗАТ “Дніпровець” передали підприємству свої земельні паї, багато хто стверджує, що не підписував ніяких паперів. Один з них – ветеран Великої Вітчизняної, інвалід війни Яків Коваленко. Напередодні шістдесят третьої річниці Перемоги Яків Васильович розгублено зізнається: якщо б знав, що ті, кого він захищав, так віддячать, краще відсидів би війну в очереті. Ветеран порівнює зразок свого підпису з тим, який стоїть у договорі напроти його прізвища. За перші чотири роки існування ЗАТ “Дніпровець” власники паїв не отримали ніяких дивідендів. Користі від вступу до акціонерного товариства селяни не відчули. Час минав, а прибутки від збуту врожаїв все ще залишались для миколаївських жителів примарною перспективою. Про ті часи добре пам”ятає Василь Лобко, колишній тракторист. За словами жителів Миколаївки, це тривало до дві тисячі четвертого року, коли Прокуратурою Петриківського району майно ЗАТ “Дніпровець”, напередодні оцінене в майже сім мільйонів гривень, було передане на відповідальне зберігання підприємцю Олегу Потапенку. Тоді почалось тотальне розкрадання майна товариства, зупинити яке не змогли ні відповідальні особи, ні місцеві правоохоронці. Зараз на теренах Миколаївки та сусідніх сіл уже майже не залишилось нічого цінного. Тільки колишні колгоспні будівлі, точніше їхні залишки, нагадують про те, що тут існувало організоване виробництво. Про те, як ставиться до подій у Миколаївці місцева влада, ми вирішили довідатись у голови Миколаївської сільської ради Олександра Чередника. Та виявилось, що його немає на робочому місці, до того ж немає вже майже рік – з липня дві тисячі сьомого сільський голова знаходиться в розшуку. Взагалі, розшукують тут багато кого і чого.