Нехай мене почує світ!

У Дніпропетровській міській вечірній спеціалізованій загальноосвітній школі номер двадцять два четвертий рік діє експериментальна регіональна програма “Нехай мене почує світ”. Разом з викладачами Національної металургійної академії педагоги школи працюють над впровадженням інтерактивних форм навчання. Тобто роблять усе для того, щоб глухі підлітки та ті, що погано чують, змогли після школи вступити до вузу. Система виявилась настільки результативною, що ознайомитись з методиками сюди приходять педагоги з інших вечірніх шкіл. Загальне враження складається з окремих вражень. Та саме вони чомусь стають значними. Як цей дзвіночок у школі для глухих. Він був тут завжди, принаймні викладачі Альбіна Дмитрівна Тогузаєва й Алла Григорівна Жемчугова говорять: в останні двадцять років, що вони тут працюють, дзвінки подаються саме за допомогою цього історичного приладу. І не без його допомоги діти, що тут навчаються, забувають про те, що не чують чи майже не чують.У даний час їх тут усього сто чоловік. Велика частина заочників, а ті, хто краще встигає і збирається поступати в інститут, учаться на денному відділенні. Крім звичайних предметів, наявність яких не викликає запитань, глухі підлітки осягають, наприклад, англійську мову і добиваються значних успіхів. Закінчуючи школу, вони остаточно позбавляються комплексів і прекрасно адаптуються в інших колективах. Звичайно, ті, хто цього дуже хоче. Але найбільше цього хочуть усі вісім педагогів школи. Треба сказати, що в цій, несхожій на подібні школи України, своєрідні програми по всіх предметах. Їх складали самі педагоги з урахуванням специфіки школи. Міністерство визнало і підписало кожну з них. А народжені в цих стінах методики впровадження нових технологій навчання цілком підходять і для звичайних шкіл. Адже і тут, і там головними, як завжди, залишаються увага, чуйність та нескінченна любов.