Обласний центр безпорадний у питанні надання житла погорільцям

Вже вкотре обласний центр демонструє свою безпорадність перед вимогами людей, які втратили житло внаслідок пожежі. І вже вкотре не спроможний учасно допомогти потерпілим, заспокоїти і надати людям нормальні умови. П’ять родин будинку дев’яносто сім по вулиці Героїв Сталінграда чекають змін на вулиці, біля попелища. До цього будинку можна ставитись як завгодно. І старий (збудований у тисяча дев’ятсот сорок сьомому році), і без ремонту, і без води, і навіть у плані міста, говорять мешканці, на цьому місці його вже давно немає. Але будинок парадоксально заперечив це твердження. Пожежею довів, що він є і в ньому навіть живуть люди. О четвертій ранку десятого травня в одну з кватирок хтось з перехожих закинув святкову петарду. Тільки завдяки щасливому випадку ніхто не постраждав. Хтось вважає пожежу логічним продовженням усіх нещасть, пов’язаних з будинком, у якому проживає вже четверте покоління людей. Таке враження, що тут ще продовжується післявоєнне лихоліття. Та це вже сантименти. Зараз мова йде про влаштування людей хоч у якесь приміщення з дахом і елементарними умовами. Варіанти переселення розглядає районна влада. Один з них – це гуртожиток. Куди ж їх поселять, тут немає жодного вільного метра, говорять аборигени гуртожитку. Та й самі ми час від часу горимо. Можливо, настав час для нової програми “Потерпілі міста, об”єднуйтесь!” Згадувати про міську програму соціального житла зараз марно, адже про мертвих або добре, або нічого. Переселенський фонд лопнув, не народившись. Отже, один вихід – вчасно гасити.