Вандали руйнують історичну спадщину Придніпров’я
На Дніпропетровщині культурні пам’ятки українського народу нещадно знищують, не звертаючи уваги на охорону та забороняючі знаки. Те, що зараз коїться в Новобогородицькій фортеці, – наглядний тому приклад. Козаки товариства “Нова Січ”, які взяли шефство над національною пам’яткою, не можуть протистояти руйнівній силі, яка всю їхню роботу зводить нанівець. П”ятнадцятого червня на місці козацького храму Покрови Пресвятої Богородиці, який розташувався на території Новобогородицької фортеці, козаки товариства Нова Січ установили тимчасовий кам”яний знак у вигляді хреста. В день встановлення біля святого місця відбулась хресна хода та освячення. Але не пройшло й кількох місяців, як пам”ятник, що важив майже тонну, зник, залишивши по собі лише кілька гранітних камінців. Цей акт вандалізму став останньою краплею. У козаків не вистачало терпцю мовчки спостерігати, як знущаються над їхніми святинями. Витівки хуліганів стали доволі частими. Козаки й досі не можуть забути, як на початку туристичного сезону був знищений дерев”яний хрест біля входу в Богородицьку фортецю. Ось усе, що залишилось від поклонного хреста Новобогородицької фортеці. Його порубали на дрова, а кам”яну основу використали як мангал для смаження м”яса. Прикро, що для декого немає нічого святого. Активісти вже не один рік оббивають пороги різних інстанцій, намагаючись звернути увагу і представників влади, і громадян, які приїжджають сюди відпочивати, на проблеми історичного місця. Цей культурний пам”ятник, збудований у п”ятнадцятому столітті, є унікальним. Він по праву може претендувати на звання одного з див українського архітектурного мистецтва, тому що має незвичне проектування. Якщо дивитись зверху, фортеця з усіма укріпленнями має вигляд черепахи. Козаки не один раз звертались у різноманітні інстанції з проханням розпочати відродження та благоустрій пам”ятника, втім відповіді чекають і досі. Та щоб не гаяти час, за власною ініціативою роблять усе можливе. На жаль, незважаючи на всі зусилля, вберегти від часу і – що найголовніше – від життєдіяльності людей цю унікальну історичну пам”ятку ентузіастам поки не вдається. А про їхні плани організувати тут козачий культурний центр, який би охоронявся, в міському управлінні охорони культурних цінностей та пам”яток і чути не хочуть. Кажуть: не можна, та й коштів немає. А козаки побоюються, що на цю територію рано чи пізно хтось із впливових людей таки покладе око. І тоді, незважаючи на всі заборони, цей мальовничий куточок перетвориться на ще одне елітне котеджне містечко чи базу відпочинку.
