Загублені діти шукають батьків

Іноді до дніпропетровських дитячих притулків потрапляють діти, а місцезнаходження їхніх батьків визначити важко. Тоді притулки, щоб розшукати родичів, звертаються до засобів масової інформації. У наступному сюжеті йдеться про такі випадки. Можливо, дітей, яких сьогодні знімали у Дніпропетровському дитячому притулку “Надія”, хтось впізнає і зможе надати фахівцям необхідну інформацію. На даний час запити про місцепроживання Андрія Симентяя, дві тисячі першого року народження, залишаються без відповідей. Припускають, що його мати Наталя Іванівна Симентяй мешкала у селі Видвиженець, Новомосковського району. Хлопчика знайшли на залізничному вокзалі у Дніпропетровську. Про інше можна дізнатись тільки зі слів самого Андрія. Припускають також, що Андрій по-батькові Олександрович. Сам хлопчик батька не пам’ ятає. Ще двої новачків чекають бодай на якісь відповіді – чи від своїх родичів, чи від знайомих. Це Артур і Владислав Самодіни. Брати дуже сумують за родичами. Видно, що вони звикли жити у родині, хоч за деякими даними не раз потрапляли до притулків ще у Москві. Хлопчики ніколи не встигали вчитись, вони майже не вміють читати, не пишуть. У притулку з ними почали проходити програму першого класу. Нещодавно у притулку проводили свято до Дня захисника Вітчизни. З”ясувалось, що Влад Самодін гарно малює. І взагалі хлопчики живуть дружно, не скаржаться, просто чекають, коли про них згадають. Співробітники притулку дадуть відповіді на всі дзвінки відносно Андрія Симентяя, Артура та Владислава Самодіних за телефоном шістдесят вісім – двадцять – п’ятдесят два (цілодобово).