Дніпропетровчанка написала книгу присвячену Другій світовій війні

До мільйонів книг, присвячених Великій Вітчизняній війні, дніпропетровчанка Лариса Ларкіна додала своє літературне надбання. Шістсот сторінок присвячені невідомим до виходу цієї книги подіям, що відбулись під час боїв за Севастополь та Одесу. Написати книгу Ларису Павлівну змусили декілька листів батька з фронту. Так сталось, що сімейний архів потрапив до Лариси Павлівни тоді, коли вона, співробітниця наукового інституту, кандидат технічних наук, мати й бабуся, навіть не чекала, що щось може змінити її спокійне життя. Повідомлення про те, що її батько зник безвісти у сорок другому році, і декілька листів із фронту змусили жінку повернути час на п”ятдесят років назад. Відтоді тринадцять років донька шукала будь-які згадки про батька – молодшого лейтенанта Ларкіна. Вона працювала з вітчизняними та закордонними архівами, вела листування з очевидцями військових подій і ветеранами дев’яносто п’ятої стрілецької дивізії, яка обороняла Севастополь, опрацювала великий документальний матеріал. Вісімдесят тисяч солдатів і моряків тримались до останнього, багато з них потрапило у полон. Після фашистських концтаборів, в”язниць, радянських фільтраційних таборів НКВС одиниці залишились живі. А про тих, хто загинув, майже нічого не відомо. Тепер, коли розпочалось самостійне життя книги «Война. Трагедия и бессмертие», авторка зізнається, що навіть не чекала такої уваги до своїх відкриттів. Нічого, що давало б надію на довше життя батька, і того, що свідчило б про його останній притулок, Лариса Павлівна так і не знайшла. Зате відшукала багато призвіщ інших солдатів, які раніше вважались зниклими безвісти. Їх впишуть у новий пантеон пам’яті меморіалу, що збудують на мисі Херсонес – останній опорі захисників Севастополя.