Мешканка Дніпропетровська відзначає ювілей – сто років

У квартирі мешканки Дніпропетровська Ганни Еммануїлівни Перлі – справжній ажіотаж. ” Я зовсім не чекала такої уваги, – говорить господиня. – Навіть місця не вистачає для всіх гостей”. Привід – всього-навсього сто років з дня народження. Однак у самотньої жінки стільки друзів та шанувальників, які зібрались на ювілей, що позаздрить будь-яка молода людина. Після двох хвилин спілкування з ювіляркою розумієш, що тут сюсюкання не пройде, адже розмовляєш з адекватною людиною, освіченою і сучасною. Нещодавно, – говорять її племінниці та патронажна сестра, – Ганна Еммануїлівна попросила купити їй новий медичний довідник, бо хоче бути в курсі професійних новин. З нею досі консультуються і пацієнти, і колеги, які вважають, що більш досвідченого фахівця у галузі дерматології треба ще пошукати. А Дніпропетровську щастить. Із тисяча дев’ятсот сорок четвертого року. Під час евакуації в Тюмені Ганна працювала в шкірно-венерологічному диспасері, була відзначена міністром охорони здоров”я СРСР і використала його увагу для єдиного прохання – скоріше повернутись у рідний Дніпропетровськ. Родичі з часом роз”їхались, і молода Ганна залишилась у місті з чоловіком та старошою сестрою. Сестра викладала у музичному училищі, чоловік працював у науковому інституті, а вона, звичайно ж, була лікарем-дерматовенерологом. Іноді подружжю вдавалось мандрувати. Розповідями та згадками Ганни Еммануїлівни можна заслухатись. До того ж, вона читає Лермонтова напам”ять та розказує улюблені анекдоти на медичні теми. Можна лише здогадуватись, яким буде застілля у колі найближчих людей – друзів з єврейської громадської організації, які піклуються про жінку, та родичів, що приїхали з різних країн. Найкращий коментар до свого довголіття все ж надає ювілярка.