Розлита ртуть та хімічний викід або хто розповсюджуе чутки?

Той, хто володіє інформацієїю, володіє світом. Фраза, яка була продекламована ще сотні років тому, актуальна і до сьогодні. За останнє десятиліття кількість інформаційних видань стрімко зросла. Втім, якість поданої інформації викликає безліч запитань. Наразі в Україні немає чіткої концепції інформаційної політики. Цим вдало користуються інтернет-ресурси, які щодня видають купи різної і подекуди неперевіреної інформації. Розлита ртуть у Дніпродзержинську чи хімічний викид у Павлограді – це лише мізерна частина того, що кожного дня можна побачити в інтернеті. У пошуках сенсацій інтернет-ресурси не гребують нічим. Адже яскравий заголовок – це підвищення рейтингу, та й рекламодавці звертають увагу на скандальність сайту. Та в гонитві за славою віртуальні ньюзмейкери забувають про достовірність інформації, перетворюючи її на звичайні плітки. Більшість міських інтернет-сайтів своїх журналістів не має, тому передруковує інформацію інших мас-медіа. За словами керівника одного із сайтів, відповідальності за ці публікації вони не несуть. Та це аж ніяк не звільняє від юридичних наслідків. Найпопулярніші міські сайти неодноразаво потрапяли у пастку своїх новин. Однак кримінальної відповідальності за недостовірну інформацію в державі не існує. Інформаційні брехуни відповідають лише за Адміністративним кодексом, тобто статтею “Завдання моральної шкоди”. Найменше, що їм загрожує, – 10-15 неоподаткованим мінімумів. Проте сила закону може відчутно вдарити по гаманцю медіа. В деяких країнах світу моральну шкоду оцінюють у мільйони доларів. У нашій країні цим користуються менше, максимум – дають спростування. А від безконтрольного та переважно негативного потоку інформації страждають громадяни, – кажуть психологи. Почуття страху та невпененість у завтрашньому дні перетворює націю на невротиків. Вберегтися від потоку негативу можна досить банальним способом – просто не читати або не дивитись новини, – радять психологи. Втім, це теж не вихід.