Межі наших сил – наше правосуддя

Дніпропетровські суди позбавляють самотніх пенсіонерів власних приватизованих ділянок. Ані рішення міської ради та держкомзему, ані належні документи власниці – для української феміди не стали достатнім доказом. Судовий позов нового сусіда – став для Людмили Іванівни фатальним. Літню жінку звинуватили у тому, що вона чинить йому перепони у використанні проїзду суміжного користування. Мало того, ще й приписали незаконне захопленя та приватизацію проїзду. Саме на цій підставі суд, котрий тривав близько восьми років, виніс більш ніж красномовний вердикт. Жінку взагалі позбавли землі, відмінивши їй державний акт про приватизацію усієї ділянки. В одній з Дніпропетровських рієлторських компаній нам розповіли – ціна такої ділянки нині коливається від ста до ста п’ятдесяти тисяч доларів. А отже – це ласий шматок для багатьох охочих. Юрист компанії, проаналізувавши рішення суду та правоустановчі документи на землю Людмили Іванівни, – була неабияк здивована. Навіщо сусід почав судитися – жінка лише здогадується. На цій землі живе вже більше, ніж півстоліття. Успадкувала її від батька, потім приватизувала. Але з появою нового сусіда – не знає спокою вже вісім років. Суд, постійно виносить рішення, що суперечать наявній у неї документації. От і цього разу самотня вісімдесятирічна Людмила Іванівна – залишилась один на один з реаліями українського правосуддя. Тож, ставити крапку в цій історії – ще зарано. Людмила Іванівна подала апеляцію, а юрист міськради телефоном нас запевнила – справу контролюють та сподіваються – наступного разу закон візьме гору. Гуманізм зараз не в моді. Зробити з людини похилого віку безхатька – для декого – не така вже й проблема. Ба навіть закон, – тут виявляється безсилим. Залишається лише сподіватись, що коли висловилось таке правосуддя – останню крапку в цій історії все ж поставить людяність.