У Дніпропетровську вісімдесятишестирічному інваліду війни першої групи досі доводиться воювати.

Доведений до відчаю! Попри обіцяні владою соціальні гарантії, у Дніпропетровську вісімдесятишестирічному інваліду війни першої групи досі доводиться воювати. Але тепер – не за звільнення вітчизни, а за гарантовану державою гідну старість. Дев’ять квадратних метрів комірки в гуртожитку з невизначеним власником, повна антисанітарія та постійні конфлікти з нетерпимими сусідами – ось так доживає свій вік заслужений ветеран. Закон Божий – єдине, у що сьогодні вірить Костянтин Григорович. Адже віру у державні закони, зізнається, вбили чиновники. На обіцяну від влади позачергову квартиру чекає вже дев’ять років. А зараз разом із сином, єдиним опікуном, виживають на дев’яти квадратних метрах у гуртожитку. Постійні спроби нового власника будівлі виселити, зламування помешкання невгамовними сусідами, відсутність елементарних санітарних умов – не на таку старість розраховував ветеран, що колись проривав ленінградську блокаду. Обидва вдівці, батько з сином усе життя роз’їжджали, працюючи на благо Батьківщини. Більше п’ятнадцяти років тому Костянтин Григорович, слідом за сином науковцем, переїхав у Дніпропетровськ. Місцеві виші наперебій пропонували престижну роботу кандидату медичних наук. Приїжджих за контрактом оформили у гуртожиток. Квартиру під Полтавою дідусь продав, мав надію купити у місті на Дніпрі. Та незабаром гроші на ощадкнижці пропали. Зараз на вимогу хоч якось покращити умови життя – ветеран отримує одні відписки. А черга на квартиру зростає чи не щодня. Раніше, стверджує Костянтин Богданов, – був п’ятим. Звернення до міськради, обласного керівництва, ба навіть до Президента України – успіхом не увінчались. Закон є, та на практиці – не витримує перевірки. Сьогодні ж їм лише дорікають: мовляв, самі на життя не заробили – на державу скаржитись – марно. Уся ця історія нараховує аж три томи справи – пояснюють ті, хто відповідає за реалізацію законів на місцях. В позачерговому списку на квартиру серед інвалідів першої групи – ветеран справді є. Однак, список єдиний для усіх категорій позачерговиків. Тому, зрештою, його право на отримання квартири – 127-ме. Хоча це, скептично зізнаються місцеві чиновники, – нині не має принципового значення. В цей час, доведений до відчаю ветеран, навіть не має змоги дозволити собі таку розкіш – як інвалідний візок у кімнаті. Місця – не вистачає.