Занурення у пітьму

Проблема освітлення дніпропетровських вулиць і дворів – одна з постійних і можна сказати невирішених до кінця. Якщо центральні транспортні магістралі, проспекти і площі відповідно до поточних планів освітлюються, то двори і вулиці районів приватних будинків щовечора занурюються в пітьму. Мешканці звикли і вже не скаржаться, проте деякі парадоксальні випадки все-таки не минають уваги нашої знімальної групи, яка напередодні вечором побувала на вулиці Світлій. Проїхати і пройти на вулицю Світлу зимовим вечороми можна чи по пам’яті, як роблять автомобілісти, що тут живуть, чи навпомацки, як звикли робити піші аборигени. Фари автомобіля чи ліхтарик – це порятунок для будь-якого мандрівника, гостя і навіть каратиста. Яким же буває подив того, хто після блукань у пітьмі все ж дістався зазначеної адреси, але довідався, що попав на іншу вулицю. Ладно ще гість, а якщо самі мешканці раптом узнають, що проживають не за відомою їм адресою, тоді виникає плутанина краща булгаківської. Мало того, що темно, так ще й незрозуміло. Тут розповідають історію про один будинок, половина якого на Світлій, інша – на Ясній (відповідно до документів БТІ). І ще одну – про спробу розтягти родину. Мешканці вважають, що в когось з чиновників потемніло в голові, і він зробив подвійний переклад одного слова. А світло з вулиці Світлої пішло в минуле саме по собі. Принаймні, історія про тих, хто обрізав проводи і викрав світильники, мовчить. Як і про тих, хто не включає в міські плани питання про світло на Світлій. І не треба було шістдесят років тому, вважає Володимир Супрун, перейменовувати вулицю з Крізної на Світлу. Зараз би і питань не виникало.