Дніпропетровські роми на власний кошт ремонтують дорогу

До нового року в Дніпропетровську з”явиться ще одина якісно відремонтована дорога. Відрізок від школи номер вісімнадцять аж до вулиці Вітчизняної, який дощі не один десяток років перетворювали на суцільне болото, нарешті заасфальтують. Ремонт неплановий і непередбачений бюджетом міста. Робітники-ентузіасти – цигани, що мешкають неподалік. Уже тиждень цигани працюють на дорозі. Коли вже збили ноги, мандручи по різних інстанціях, вирішили – досить. Чекати не було сил. Щовесни на цій дорозі болото, а взимку асфальт не покладеш. Тож користуючись поблажливістю погоди, за справу взялись негайно.  Ось так, озброївшись лопатами, цигани борються з байдужістю влади до розбитих доріг. Допомоги в чиновників не допросились, тож довелось усе робити самотужки. Ентузіасти працюють у дві зміни до самого вечора. В цілому бригада нараховує сорок осіб. Жінки налягають на роботу нарівні із чоловіками. Такими темпами планують упоратись навіть раніше встановленого строку. Про народні пісні й танці протягом робочого дня згадувати ніколи. Молоді Есмеральди взяли в руки граблі. Чим не пожертвуєш заради корисної справи. Та дорога не єдине, чим відзначились цигани. Кілька років тому в Амур-Нижньодніпровському районі вони облаштували парк, який називали Парком живих та мертвих. Під час війни на цьому місці розстрілювали підпільників та євреїв, за радянських часів він перетворився на звалище. Тепер на меморіальному кладовищі – декоративні скульптури, зроблені з гіпсу та цементу руками потомствених ворожок. Специфічну циганську творчість перехожі сприймають із захопленням. Крім цього місцеві цигани запропонували відновити розбиті ліхтарі на вулицях та зробити освітлення постійним протягом темного часу. Правда, цю ініціативу довелось фінансувати знову таки з циганського карману.