У Лоц-Кам’янці два брати самотужки доглядають могилу невідомого льотчика-винищувача

Два букети бузку, ніяких гучних промов – тільки спогади та фронтові сто грамів. Так невідомого льотчика-винищувача поминали два ветерани, які в сорок третьому році в селищі Лоц- Кам”янка були свідками його загибелі. Реставрувати пам”ятник місцевій владі було ніколи, адже треба давати раду тим монументам, які знаходяться у місті. Зараз реставрувати вже нічого – вандали зробили свою справу. Проте кожного року до місця кривавої події приходять два чоловіки, щоб ушанувати пам”ять льотчика, який загинув в боях за Дніпро. Дерева, що розростаються з кожним роком, ховають могилу від сторонніх очей. Одразу знайти її важко навіть братам Пономаренко, хоча на Дев”яте травня їх обов”язково тут можна побачити. В сорок третьому вони були серед тих хлопців, які намагались допомогти пілоту літака, що розбився на їхніх очах. У вісімдесят п”ятому році на цьому місці поставили пам”ятник. Про криваву подію нагадував і двигун, що з тих часів залишився на цій галявині. Мисливці за кольоровим металом розтягли історичні пам”ятки до пунктів прийому. Біля надгробку Василь Семенович показує старі фотографії та з гіркотою в голосі розповідає, яким був пам”ятник і з яким трепетом викарбовували на ньому слова пошани. Тепер тут залишилась лише огорожа, та й ту почали потихеньку розбирати. Днями у Лоц – Кам”янці відновили пам”ятник загиблим бійцям, брати Пономаренко сподіваються, що з часом і на цьому місці встановлять монумент. А поки доглядають могилу самотужки.