Муніципальне де жа вю

Дві площі імені Горького, три вулиці Залізничних, по дві Космічних, Леніна та Лермонтова. І все це – в одному місті. У Дніпропетровську можна знайти десятки однакових вулиць і однакових номерІв будинків. І для самих мешканців, і для служб спеціального призначення розібратись у лабіринті назв і нумерацій – справа не з легких. Ось вони, будинки-близнюки: Артема, 14 і… Артема, 14. Зараз у Дніпропетровську багато нараховується не тільки будинків під однаковими номерами, а й однакових назв вулиць у різних районах міста. Перші, хто стикається з муніципальними близнюками, – поштарі. Вони напам”ять знають усі подвійні адреси у місті. На поштамтах навіть складено їхні списки. Є в обласному центрі і дві Комсомольських вулиці, і декілька Привокзальних, і декілька вулиць Горького. Не на всіх поштових листах, що приходять у місто, стоїть індекс поштового відділення. Коли на одну з подвійних адрес надходить кореспонденція, поштарі ламають голову, куди її нести. Чи то на вулицю Комсомольську, що у центрі Дніпропетровська, чи то на Комсомольську, що на Таромському масиві. Скаржаться на ситуацію і у службі швидкої допомоги. На відміну від пошти, де у найгіршому випадку кореспонденція загубиться, тут казуси з адресами можуть коштувати людського життя. Тому диспетчер швидкої, приймаючи телефонний виклик, обов”язково питає: в якому районі міста проживаєте? Втім навіть така інформація не завжди допомагає знайти адресу пацієнта. Найлегше із подібним “де жа вю” справляються водії таксі. Клієнт сам керує, в який район та провулок везти. Та навіть у цій галузі обслуговування є “чорні” списки подвійних адрес. Негараздів з адресами у місті – наче грибів після дощу. Ось і бермудський трикутник у самому центрі Дніпропетровська – на проспекті Кірова. У трьох сусідніх будинках реально заблукати: всі вони мають один і той самий номер. Хто і коли допустив помилку у нумерації, тепер не дізнатись. Тож місто продовжує існувати таким, як воно є, – з десятками однакових номерів будинків і ста двадцятьма вулицями-двійниками.