Ветерани-“афганці” відзначили двадцять восьму річницю початку війни в Афганістані

Двадцять вісім років тому, наприкінці грудня керівництво Радянського Союзу офіційно оголосило про те, що Збройні Сили СРСР надають «інтернаціональну допомогу братському афганському народу». Радянські вйська ввійшли на територію Афганістану і вже двадцять сьомого грудня вступили в перший бій. Афганська війна тривала десять років. Усього на цій війні загинуло понад п”ятнадцять тисяч радянських солдатів і офіцерів. Свій “інтернаціональний обов”язок”, як тоді казали, вони виконали, але за це поклали життя. Для людей, що втратили близьких, та для тих, хто служив в Афганістані, двадцять сьоме грудня – особливий день.Кожного року рідні загиблих та воїни-афганці зустрічаються біля пам”ятника афганцям на Набережній. Альбіна Олексіївна приходить сюди, щоб покласти квіти. На цій війні вона втратила сина Сергія. Валентина Степаніщева як військовозобов”язана потрапила в Афганістан у тисяча дев”ятсот вісімдесят першому. Коли їхала туди, ще не знала, що її очікує. Два роки Валентина працювала операційною медсестрою. Війна в Афганістані об”єднала всіх, хто там служив. Разом вони стали однією родиною. Проте, каже Петро Семиволов, не слід забувати, що всі воїни-афганці – це люди зі зламанами душами. А те, що держава не допомагає сім”ям загиблих та скаліченим інтернаціоналістам, – каже він, – прикро, сумно та боляче. Сьогодні біля пам”ятника афганцям не було жодного представника міської та обласної влади. У Преображенському соборі по загиблим у цій війні дніпропетровцям пройшла поминальна служба. Згадали всіх поіменно.