Шкільна форма на Дніпропетровщині не кожному по кишені

Шкільна форма. Блиск стразів сваровськи або китайська синтетика? Кожен вирішує виходячи зі своїх фінансових можливостей. І хоча першочергове завдання шкільної форми — зрівняти та дисциплінувати школярів, все частіше вона стає способом самовираження окремих батьків і навіть цілих шкіл. Це — ательє, що спеціалізується виключно на дитячій моді. Кожного року тут створюють цілі колекції ексклюзивного шкільного одягу. Приміром, оцей корсет для першокласниці — із колекції “Форма і казка”, щоб дівчинка у школі відчувала себе Білосніжкою або Червоною шапочкою. А цей сарафан можна носити у безліч способів. Виходить така форма у копієчку. Зараз в ательє Тетяни закінчують форму для однієї із приватних шкіл Дніпропетровська. Шиють по два комплекти на кожного учня — демісезонний та зимОвий, кожна річ — за індивідуальними мірками, аби одяг сів, як влитий. Використовують натуральні італійські тканину та червоне оздоблення. Крім того, зовсім відмовилися від білих сорочок — тільки жовті. А от у селі Єлизаветівка про таку розкіш навіть не чули. У тутешній школі, де навіть водопроводу немає, вимагають від учнів хоча б дотримуватися стандарту “білий верх — чорний низ”. Та й то батьки бідкаються на дорожнечу. У сільському магазині ажіотажу немає. На дверях висить найкращий тутешній товар — турецька блузка. Такі мало хто бере — ціна нереальна. Навіть на турецьму товарі немає жодних даних про виробника та склад тканини. Але й на дотик — про натуральність годі й говорити, 100-відсотковий поліестер. В Олени — двоє школярів, син та дочка. Костюми родині не покишені, обмежилися сорочками, сарафаном для дівчинки та брюками хлопцю. Навіть у таких обмежених умовах мама перш за все дбає про модний вигляд. Хлопцю обрали смугасту краватку, хоча й на резинці, а дівчинці — блузку із манжетами та рукавом три чверті.