Віват, Петриківка!

Віват, Петриківка!

У Дніпрі відзначили 5-річний ювілей підписання рішення ЮНЕСКО про внесення петриківського розпису до нематеріальної спадщини людства. Це відбулося у Баку. Про ту легендарну поїздку й відстоювання українського мистецтва перед експертами аж з дев’яноста країн світу – згадували безпосередні учасники подій. Якщо до тієї легендарної поїздки петриківський розпис багато років був лише українським, то після 2013-го – усе змінилося. Учасники першої групи з України із презентацією у комітеті ЮНЕСКО дуже хвилювалися. Щокроку треба було відстоювати петриківське мистецтво, доводити його неперевершену оригінальність. І потім у місті Баку, де і проходило засідання комітету ЮНЕСКО, знов зіштовхнулися із перешкодою. Через проблеми з документами, комітет планував перенести українську заявку на наступний рік. Але наші зробили неймовірне. І коли кажуть: “Ну що цей статус? Все одно ЮНЕСКО грошей не надає”, – то самі майстри стверджують – цей результат навіть з успіхами політичних дипломатів порівняти не можливо. Майстриня – донька того самого Федора Панка, чиї сови, квіти та павичі так милують око. Він навіть не мріяв про світову славу, каже Валентина, а щодня просто створював диво. Імена Тетяни Пати, Василя Соколенка, Федора Панка та наших сучасників: Тетяни Гарькавої, Валентини Панко й багатьох інших лунали у просторі музею, де відбувалося святкування. Крім візерунків на посуду, писанках, та навіть жіночих черевиках, петриківка цього вечора була представлена навіть у музиці. А що? Свято – це завжди добра річ, казала Валентина Панко, від нього тепло стає на душі. І хочеться малювати.

WP2Social Auto Publish Powered By : XYZScripts.com