Навчання без бар’єрів

У Дніпрі понад три десятки дошкільнят з особливими потребами – на інклюзивному навчанні. Рівний доступ до освіти – то вже не виняток, а норма. Навіть у цьогорічному держбюджеті на інклюзію в українських дитсадках заклали понад 37 мільйонів гривень. Як на практиці особливі діти пізнають цей світ на рівні з іншими – дивіться далі.

У цьому садочку № 340 працює інклюзивна група. До неї ходить і маленька Надія. У дівчинки – аутичний розлад. Результати за більш як півтора року такої інклюзії, кажуть фахівці, говорять самі за себе.

“Дитина вже спокійно звертається за допомогою, раніше такого не було, ми її провокували на це. Підтримує стосунки з дітками, не відсторонюється від них, а грається з ними й приймає їх допомогу. Також почала говорити слова, що нас теж дуже радує.”

Головне ж у реабілітації особливих дітей – все ж таки навчання в колективі. У цьому і полягає інклюзивна освіта. Спілкування з іншими дає їм шанс на повноцінне життя, а не ізоляцію у чотирьох стінах.

“Наше головне завдання, щоб дитина соціалізувалася. Вміла сама себе обслуговувати, набула якихось навичок, які їй будуть необхідні в повсякденному житті.”

У садку з особливими дітьми займаються психолог, логопед, дефектолог. При чому за індивідуальною програмою. Методики, які рекомендує міністерство освіти, адаптують конкретно під кожну дитину. Як у випадку з Надією.

“Для її особливості була створене місце для усамітнення, де дитина може сісти, усамітнитися, набратися ресурсу, та йти далі спілкуватися.”

У кожній інклюзивній групі також має бути асистент вихователя. Крім цього, за потреби – ще й асистент дитини.

“У нас з цими спеціалістами трошки біда. Мало підготовлених спеціалістів. Дівчата приходять, але в них немає досвіду. Все спирається в те, що мало досвіду такого ще.”

Зараз дитсадок готується приймати ще одну дівчинку з особливими потребами. Для неї саме підшукують асистента вихователя.