Безпритульні діти часто втікають, щоб змінити своє життя

Пекуча і нерозв’язна проблема в Україні – безпритульні діти. На перший погляд здається, що “дітей вулиці” стало менше. Проте це не так, адже вони навчились добре ховатись від очей правоохоронців. А ті, в свою чергу, звертають на них увагу лиш під час рейдів. У багатьох випадках затримана дитина втікає з притулку знову на вулицю, адже, щоб змінити своє життя, перш за все треба цього бажати. Наша знімальна група познайомилась з хлопцем, на якому педагоги та правоохоронці колись майже поставили хрест. Сергію зараз двадцять. Два роки тому він навчився читати та писати. За півроку склав багато іспитів та отримав атестат про закінчення дев”яти класів середньої школи. Цей хлопець – соціальний сирота. За плечима десять років життя на вулиці. Просив гроші, потім став красти. Друзі навчили нюхати клей. В чотирнадцять став ін”єкційним наркоманом. Дуже часто Сергія ловила міліція, соціальні служби поміщали в притулок. Хлопця намагались лікувати від наркоманії. Та все даремно: він знову і знову втікав на вулицю.  Цей день Сергій пом”ятає дуже добре. Ховаючись від людських очей, хворий хлопець лежав на якомусь будівельному майданчику. Він віднайшов у сили, щоб встати та пітИ в дитячий будинок, звідки вже кілька разів утікав. Це був майже вісімнадцятирічний хлопець, який, окрім як рахувати гроші, більше нічого не вмів. На допомогу Сергію прийшла не тільки адміністрація дитячого будинку, а й вихованці, котрі допомогали хлопцю вчитись грамоті, а потім готуватись до шкільних іспитів. Але найближчим другом для Сергія став отець Олексій – настоятель Свято-Покровської церкви, розташованої біля дитячого будинку. Зараз Сергій отримує професію в училищі. У вільний час працює в церкві. Там же він поки й живе. Головна мета хлопця – мати свій дім. Віриться, що він у Сергія обов”язково колись буде. Адже свою целеспрямованість він уже довів.