Фермери Дніпропетровського району згуртовуються і чекають на зміни

Фермери Дніпропетровського району втомились самотужки вирішувати проблеми, які рік у рік заважають повноцінно розвивати господарство. Сподіваються, якщо гуртом відстоювати свої інтереси, може, й користь буде. Три роки тому, вони вже намагались створити Асоціацію фермерів Дніпропетровського району. Вибрали голову, плекали надії на краще. Та працювала організація тільки на папері, селянам від цього жити легше не стало. Перший млинець найчастіше буває глевким, кажуть фермери про свої тодішні намагання і сподіваються, що цього разу вибори голови й оновлення асоціації покращать становище сільхозвиробників. У холодній на чверть заповненій залі Дніпропетровської райдержадміністрації сорок два фермери вирішують, бути чи не бути розвитку сільського господарства. Частина їхніх колег не приїхала з різних причин: кому господарство ні на кого залишити, а хтось уже зневірився порожніми балачками. Три роки тому запал ще був. Пишномовні фрази летіли з трибун. На зміни ж чекають і дотепер. У районі сто дев”яносто п”ять господарств. Половина їхніх хазяїв – “мертві душі”. Земля закріплена за тими, кого старожили ніколи й не бачили. Юридична безграмотність селян тількина користь міським підприємцям. Ласий шматок землі приберуть до рук й оком не встигнеш моргнути. Ті, хто ще вірить в слова класика ” борітеся – поборете”, сьогодні прийшли на вибори голови асоціації фермерів, яка буцімто й створена, щоб вирішувати інтереси людей, що працюють на землі. На захід запрошували й депутатів міської та обласної рад, які у своїх виступах завжди так переймаються проблемами села. У залі нікого з них помічено не було. Фермер Ігор Рожко на вибори прийшов, проте вагається, зауважує: цього року вертівся як білка в колесі, мабуть,так доведеться і в наступному. Поки сам не заробиш, ніхто не принесе. Він починав прибутковий бізнес ( вирощування зернових) десять років тому, зараз цю діяльність бізнесом називає тільки жартома, бо приносить вона смішні прибутки. Господарство Юрія Світличного потребує неабияких капіталовкладень. Працювати на початку дев”яностих було легше, – зазначає фермер,- й техніка, й паливо були по кишені, а головне продукція була в ціні. Те, що після сьогоднішнього заходу з”явиться хоч якесь просвітлення, присутні вірять з трудом: дається взнаки досвід трирічної давнини. Та іншого виходу, крім того, щоб ще раз спробувати об”єднатись для захисту своїх інтересів, фермери не бачать.