Чому пам’ять вкривається сміттям, а не квітами?

Не заростає стежка до скверу імені Галини Андрусенко, що знаходиться в тупику першого трамвая. Цей клаптик землі пережив і піднесення, і занепад. Тут проходили святкові врочистості, його здавали в оренду та скандально повертали у власність міста. На разі обговорюється можливість встановлення у сквері пам”ятника студентській удачі. А поки що відвідувачі “зеленої зони” несуть сюди не квіти зі словами вдячності молодій підпільниці, а сміття. Тупик першого трамвая – своєрідний вузол транспортних потоків та межа масивів забудови старого Катеринослава і радянського Дніпропетровська. Його ще можна назвати лінією вогню. Сквер розташувався між гуртожитками Дніпропетровського національного університету та університету залізничного транспорту. Для зручності студентів збудовано декілька торговельних центрів, маленьких магазинчиків та наметів. Як відомо, студенти – народ небагатий, особливо ті, хто живе у гуртожитках. Тож відпочивають ввечері частіше на вулиці. Як це відбувається, знає кожен. Але випивати на території вищих навчальних закладів суворо заборонено. Біля університету залізничного транспорту парапети навіть облили мастилом, щоб не кортіло. Біля точок продажу напоїв ніхто ніби і не ганяє, і вчасно прибирають залишки скромних бенкетів. Та найідеальніше місце -сквер. Саме в прохолодній тіні дерев полюбляють відпочивати дніпропетровські студенти… з відповідними наслідками. Тож зараз у сквер навідуються або ті, кому взагалі все одно, де посидіти з друзями, або як у громадський безкоштовний туалет. У всьому цьому безладі пам”ятник ледве вгадується. Завалений сміттям та зарослий бур”янами, він чекає на кращі часи. Звичайно, якщо вони настануть.