Від дитячих малюнків до ікон
Саме такий діапазон художнього ремесла опановують учні церковної школи у Сурсько-Литовському. Вихованці змалечку беруть участь у виставках. Та й викладачі в них – досвідчені та творчі. Як у звичайному селі з’явився унікальний мистецький осередок і хто підтримує в ньому художні традиції – наша Ірина Каблоцька розповість.
У селі Сурсько-Литовському дві церкви й обидві унікальні. Одна нова, її ще називають копією Фороської. Інша — невеличка, розташована у колишньому будинку священника. Камінь перед входом свідчить про те, що тут колись стояв великий храм. Його історію в селі пам’ятають.
То була церква Покрови Богородиці, теперішня — Святої Трійці. У невеличкому приміщенні окрім обрядів відбувається процес навчання живопису. Тут розташована Сурсько-Литовська церковнопарафіяльна дитяча художня школа. Юлія відвідує її з шести років. Зараз вона студентка третього курсу театрально-художнього коледжу. Та все одно приходить сюди.
Отець Дмитро Гаврилюк та його дружина Олеся теж випускники художнього коледжу. Батько Олесі — відомий викладач й митець Григорій Чернета. Школа в цього подружжя потужна.
Тут все як треба: етюдники, олівці, пензлі та повний спектр фарб. Навіть костюми для занять спеціальні.
Вихованці змалечку беруть участь у виставках. Діти знають, наскільки важливі композиція і сюжет навіть у простому малюнку.
Поряд майстерня іконопису. Далеко не всі можуть проявити себе у цьому виді мистецтва. Отець Дмитро каже, що сам ще лише прагне досконалості. Однак його стиль впізнаваний.
Навчити іконопису можна лише ту людину, яка відчуває до цього внутрішню готовність.
Парафіянка церкви Ганна колись сама попросила отця Дмитра, щоб він дав ази створення ікони та благословив. В когось це виходить само собою.
Існує багато канонічних ікон, присвячених образу Богородиці. В кожній є історія створення та тривалого шанування. Написати свою – особлива відповідальність, каже отець Дмитро. І все ж вона тут є. Як знати, можливо, колись ця ікона й отримає заслужене ім’я Богородиця Сурсько-Литовська.
