Стратегічне молоко і проста арифметика

Як твердить статистика, щорічно кожен українець вживає двісті десять кілограмів молочної продукції. Це на чверть менше норми, встановленої Міністерством охорони здоров”я та інститутом гігієни харчування. Експерти вважають, річ тут не в смакових пристрастях населення, а у вартості молока. Тільки за останній рік воно дорожчало декілька разів. І буде дорожчати, вважають деякі експерти. Адже виробництво молока неухильно падає, а держава й досі не розробила дієвих механізмів для виправлення ситуації. Цю поважну пані звуть Марта. За добу вона здатна давати близько двадцяти літрів молока. Закупівники пропонують за літр усього гривню. А продають утричі дорожче. За таких умов торгувати молоком господарям Марти, звісно, невигідно. Гривня – це ще нічого. Жителі села Солоного, що у Дніпропетровській області, кажуть: якщо продавати оптом, то сусідній молокозавод узагалі пропонує шістдесят копійок. Кілограм макухи, що входить у коров”ячий раціон, коштує дев”яносто. Проста арифметика підказує селянину: зараз виробництво молока є збитковим. Зараз важко відшукати двір, де є хоча б дві корови. Втім сімдесят відсотків молока на внутрішній ринок привозять саме з приватного сектора. Представники заводів-переробників об”їжджають двір за двором, пропонуючи селянам копійки. Після переробки якісного молока його жирність падає, ціна ж, навпаки, різко злітає. У цьому ланцюжку “виробник-переробник-покупець” виграє лиш переробник. Держава змогла б зайнятись регулюванням цінової політики у сфері молоковиробництва, проте, як-то кажуть, руки не доходять. Чиновники говорять, що є постанова про дотації для виробників молока. Але вона складалась ще в дев”яностих, коли молоко виробляли на великих підприємствах країни. Зараз же, коли виробляють його на селянських подвір”ях, механізм дотування не спрацьовує, та й не всі селяни про нього знають. В обласному управлінні сільського господарства голосно б”ють тривогу. Виробництво молока падає по всій Україні. Звісно, важливу роль тут відіграє вето на його імпорт до Росії. Експерти ще декілька років тому прогнозували: вихід українського молока на зовнішній ринок буде не до вподоби конкурентам. Утім, зараз страждає вже внутрішній ринок . І селяни вважають це провиною держави, для якої зерно та цукор – продукти стратегічні, а регулювання молоковиробництва йде за принципом “як прийдеться”. Доки буде діяти цей закон природи, буде падати сільгоспвиробництво і будуть рости ціни.