Кому “криє дах” програма державного фонду молодіжного кредитування?

Серед тих, хто сьогодні намагався вирішити свої проблемні питання на особистій зустрічі з губернатором, була і героїня нашого наступного сюжету. Світлана Алькема вирішила придбати житло за допомогою державного фонду молодіжного кредитування. Як самотня мати, що виховує двох дітей, і не має свого житла, вона отримала право на безвідсотковий кредит. Та от біда: всупереч усім постановам він не покриває повну вартість обіцяної квартири. Жінці треба доплатити сто тисяч гривень, інакше вона втратить право на пільгове кредитування. Для Світлани, що вже декілька років знімає житло, і не має жодного власного квадратного метра, державний безвідсотковий кредит на квартиру був справжнім порятунком. Чоловік покинув її чотири роки тому, на руках залишилось двоє дітей. Кредитування у комерційних банках Світлані, що працює вчителькою, було не по кишені. Програма молодіжного кредитування – ось той єдиний шанс, зрозуміла вона. Та дуже скоро розчарувалась. Надання молодіжних кредитів на житло в Україні спочатку планувалось під державне будівництво: квартири у таких будинках дешевші, а тому і сума кредитів виглядає помірною. Втім держава останнім часом майже нічого не будує. Тому фонд молодіжного кредитування укладає договори з приватними забудовниками. Ті не хочуть продавати квартири нижче ринкової ціни. А державу, яка зобов”язалась кредити надавати, ринкові ціни не влаштовують. Щорічно у міністерстві будівництва повинні переглядати ціни на житло і відповідно суми кредитів, але цього ніхто не робить. Як результат: ціни на житло ростуть, розмір державного кредитування залишається старим. Світлані у фонді кредитування пропонують квартиру вартістю двісті сімдесят тисяч гривень. А кредит надають у розмірі ста шістдесяти. Останній строк виплати цих грошей у Світлани настає десятого серпня. Знайти за чотири дні двадцять тисяч доларів вона не зможе. Про оплату в розстрочку мова не йде. Тому, скоріш за все, квартиру жінка втратить. І втратить – смішно сказати – через те, що держава не виконує свої зобов”язання. Весь минулий місяць Світлана провела у Києві, намагалась достукатись до чиновників. Ходила по міністерствах, була навіть у секретаріаті Президента. Нещодавно звідти надійшов лист: у ньому сказано про доручення розібратись у справі обласній адміністрації. Разом із жінкою їдемо туди. Світлана сідає у довгу чергу в коридорі. Її єдина надія- допомога губернаторки. Якщо і тут результату не буде, жінка та її двоє дітей втратять єдиний шанс здобути власний дах над головою.