Сестри-вчительки, яким на двох майже двісті років, приймають вітання

Бути ерудованою, вимогливою, мати бажання вчити та вчитися. А ще – щиро любити своїх учнів. Такого кредо все життя дотримувалися сестри-педагогині,. Учні, які закінчили школу півстоліття тому, не забувають своїх викладачок. Й не оминули їх увагою на День вчителя.

У їхній маленькій квартирі знову веселий гомін, сміх, спогади та щирі посмішки. Дві сестри-педагогині Розочка та Янічка, як їх лагідно називають їхні учні, приймають вітання з Днем вчителя.

Пані Яніна, якій нині 97 років, – у минулому вчителька математики. Вона і досі з захопленням розповідає про свою улюблену професію та учнів, які для неї наче рідні.

Її сестра – Розалія Михайлівна викладала російську мову та літературу. Пропрацювала у школі до вісімдесяти років. Зараз їй трохи за сто. Втім у неї все так же горять очі, коли мова заходить про її покликання. А цитувати уривки з Євгенія Онєгіна вона може нескінченно.

Розалія Михайлівна, згадує її учениця, була дуже вимогливою. Втім справедливою. Мабуть тому, усе, чому вона вчила – і через сорок років зберігається у пам’яті.

Вимогливі, справедливі, щирі. Обидві сестри-педагогині вміли закохати у свій предмет. А ще – віддавали усіх себе дітям. Тож і не дивно, що й вони стали частиною життя колишніх учнів навіть після закінчення навчання.

Волонтери, бізнесмени, письменники, лікарі. Скільком вони дали путівку у життя – й не порахувати. Втім вдячні учні так само готові прийти їм на допомогу. Кілька років том Яніна Михайлівна мала важкий перелам стегна. У такому віці за операцію візьметься не кожен лікар, багато ризиків. Колишній учень педагогинь, а нині хірург, не вагався ані хвилини та буквально врятував жінку.

Самі ж вчительки не стримують емоцій. Кажуть, їхні учні – надзвичайно душевні та вдячні. Адже вся любов, яку вони вклали у своїх шкільних дітей, – нині їм повертається. І немає більшого щастя, ніж розуміти – що і півстоліття потому тебе пам’ятають та не забувають.

Вдячні учні пам’ятають та турбуються про вчительку, не лише на свята. Телефонні дзвінки, допомога та дружні посиденьки за пирогом – у них вже традиція.