23 лютого. Святково-робочий день на будь-який смак

Тридцять шість з половиною відсотків громадян України сприймають двадцять третє лютого як свято Радянської армії – це дані соцопитування. Двадцять сім відсотків вважають цю дату святом усіх чоловіків, а двадцять два відсотки – святом захисників Вітчизни. Для майже десяти відсотків респондентів це звичайний день, а для двох відсотків – свято Української армії. Відрізняється сприйняття двадцять третього лютого чоловіками і жінками. Відсоток тих, хто сприймає цю дату як свято Радянської армії, серед чоловіків складає сорок відсотків, а серед жінок – майже тридцять чотири. Урочистості до Дня захисника Вітчизни розпочались у Дніпропетровську о дев”ятій з покладання квітів до пам”ятника генералу Пушкіну, чи як його ще називають танку, та врочистостей біля Вічного вогню загиблим солдатам на Жовтневій площі. Цей захід організували прибічники комуністичного руху. Офіційні ж святкування проходили біля меморіалу Слави. І як виявилось, це зовсім різні свята. Різниця відчутна й у тому, яке значення вкладають у цю дату мешканці Дніпропетровська. Дата двадцять третього лютого ввійшла в історію як день заснування Червоної армії. С тисяча дев”ятсот двадцять другого року двадцять третє лютого почали відзначати щороку як велике всенародне свято – День Радянської армії та Військово – Морського флоту. Після розпаду Радянського Союзу в Україні про свято на певний час забули. Та кілька років тому його відродили, але під новою назвою – День захисника Вітчизни. І великий загал тих, хто сьогодні відзначає цей день, розділився на два табори. Так, комуністи вважають, що більше сімдесяти відсотків населення України не визнають сучасного статусу двадцять третього лютого й, як і раніше, називають його Днем радянської армії. Однак таких ентузіастів з червоними транспорантами щороку меншає. Більшість з них – ветерани та пенсіонери, які вже не взмозі витримувати гучні паради та вистоювати на мітингах. Сучасність надає двадцять третьому лютому більш широкого значення. Захисниками вітчизни сьогодні вважають себе не тільки ветерани та військові. На традиційне покладання квітів до монументу Слави зібрались представники влади, військові, ветерани та молодь. Загиблих ушанували хвилиною мовчання. І не має значення, як сьогодні іменують свято мужності та відваги. Головне, що подвиг, на який йшли ветерани та наші солдати, ніким не забутий.