В областях країни обговорювали механізми захисту інтелектуального продукту

Скільки коштує інтелектуальна власність і коли гроші за винаходи гарантовано будуть потрапляти до кишені авторів, а не обминати їх? Питання, які нещодавно розглядали на столичному рівні, сьогодні обговорювали на обласному. Механізм захисту інтелектуального продукту в країні хоч і кволо, та все ж працює, стверджують фахівці. Те, що інноваційні розробки приносять прибуток, в Україні зрозуміли давно, а те, що вони належать не державі, як за радянських часів, а автору, якому і треба сплачувати за реалізацію його доробку, цього поки зрозуміти не можуть і не хочуть. Найрозповсюдженішим з посягань на інтелектуальну власність є порушення авторських прав. Від цього у першу чергу страждає мистецтво. Якби працювали закони інтелектуальної власності, то головними інвесторами мистецтва стали б підприємці, які й використовують об”єкти інтелектуальної власності. На Дніпропетровщині шість тисяч приватних підприємств, які роблять гроші, пожинаючи чужі плоди. Дають заробити авторам – тільки тридцять сім, перераховуючи потрібний відсоток. Адміністративне покарання неслухняних коливається від ста сімдесяти до тисячі семиста гривень У законі передбачено і позбавлення волі від двох до п”яти років, проте серйозно до цього пункту не ставляться ані порушники, ані контролюючи органи. Украсти наукові чи промислові винаходи важче, проте й тут вистачає скривджених. Та опускати руки не час, наголошують знавці, і приводять на фоні численних порушень поодинокі приклади, коли справедливість взяла гору. Захищати себе та свій інтелектуальний продукт – тяганина, за яку беруться тільки частина з винахідників. Хтось просто висловлює своє обурення, а хтось спокійно співпрацює із закордонними інвесторами, мовляв, від того маєш і душевний, і фінансовий спокій.