В області готується агропромисловий прорив

Агропромисловий прорив по-дніпропетровськи — чи здійсниться він? Сьогодні голова обласної ради зібрав усіх голів райрад, щоб націлити їх на надважливе питання. Районам необхідне стратегічне планування, а їхнім керівникам — більше ініціативності. Вступ України до Всесвітньої торгової організації, дуже вірогідно, призведе до того, що державні дотації з агропромислового комплексу з часом знімуть. Що тоді робитиме село, яке здебільшого не може існувати без цих дотацій? Сьогоднішня зустріч була своєрідним попередженням: вижити зможуть ті, хто навчиться виживати. Із майже чотирьохсот бюджетів області самодостатні не більше сорока. Лише вісім районів самі заробляють на зарплати бюджетникам. У дев«яти немає навіть коштів заплатити за енергоносії бюджетних установ. Переважна більшість районів — дотаційна. Найбільший дефіцит коштів у суто сільськогосподарських районах. Для них державна дотація — єдиний порятунок. Тим часом ВТО, куди вступила Ураїна, вимагає звільнити сільськогосподарську галузь від державного дотування. Отже, районам доведеться міняти стратегію і починати заробляти. Найлегше тим, хто має «важку артилерію», тобто промисловість. Наприклад, у Павлоградському районі бюджет забезпечують вугільні шахти. Петриківка — не Павлоград. Вугілля там немає. Проте є інша цінна річ: історико-культурна спадщина. Не так давно в районі створили підприємство «Народні ремесла Дніпропетровщини і зелений туризм». Заробляти гроші планують саме за допомогою цієї козирної карти. Що робити іншим районам, де немає живописних ландшафтів та вугільних шахт? Шукати інші козирі. І можливо, переорієнтовувати селян на інші форми зайнятості. Від голів районів сьогодні вимагали одного: стратегічного планування, яке б дозволило заглянути на десять, а то й двадцять років уперед. Чи розпочнеться після цієї промови відлік своєрідного аграрного прориву , — велике питання