Гончарна майстерня просто неба працювала у вихідні біля Історичного музею

Традиційне свято “Гончарне коло” зібрало майстрів-керамістів та тих, хто мав бажання у них повчитися. Також там працювала ярмарка виробів та демонстрували свої досягнення різноманітні школи бойових мистецтв. Глина із вмістом заліза – темна. Калій робить її світлішою, так що й на руках майже непомітна. Замаститися вже не страшно, тож відбою немає від бажаючих власноруч щось зробити. Наприклад, свистунець. Майстри експериментують не тільки із дизайном, а й зі звуком глиняних свистунців. Посуд – ще один традиційний напрямок майстер-класів. Зробити глечик на гончарному колі коштує тридцять гривень. Ще десять – за випалювання, зате таким посудом можна буде користуватися у побуті чи залишити на довгу пам’ять. Якщо бракує хисту, щоб сісти за коло, є можливість долучитися до прадавніх гончарних традицій. Виліплювати посуд люди почли ще до того, як винайшли колесо. Ті, кому не вистачило терпіння на майстер-класи, могли приєднатися до глядачів на майданчику бойових мистецтв. Хто на що здатен тут демонстрували представники двох десятків шкіл – від гопака до капоейри. Але справжнім центром свята була піч, в якій випалювалися гончарні шедеври. Кожного року піч на святі складають по-іншому. Це такий собі експеримент з вогнем та глиною. Акт творіння, результат якого зазделегідь невідомий.