Наївні, але не прості

Фантастичні персонажі художниці Марії Приймаченко займають центральну частину виставки в Музеї українського живопису. Вона працює вже тиждень. І співробітники кажуть – встигли вдивитися в картини й навіть знайшли в них незвичайні деталі. Цю візуалізацію співробітники музею зробили для першої виставки творів Марії Приймаченко, два роки тому. Зараз Національний музей українського народного декоративного мистецтва привіз ще кілька десятків її яскравих робіт. Знов дивовижних, ніби тільки-но намальованих.  Квітів з очима ще дійсно не було Співробітники кажуть – це лише на перший погляд може здаватися, що персонажі Приймаченко одні й ті ж. Звірі й птахи з загадковими посмішками. А твори Ганни Собачко-Шостак взагалі просто орнаменти. І лише діти здатні знаходити те, що доросла людина не помічає. Абстрактне образне мислення, дитячий погляд на життя надавали натхнення цим художницям, каже мистецтвознавець. В контексті творчості своїх сучасниць – художниць які творили у стилі модерну і авангарду, по-новому постає наїв Марії Приймаченко. Але звідки у творах Приймаченко перегукування із темами та символами народів інших континентів? Художниця мала освіту у чотири класи й не була знайомою з артефактами давніх цивілізацій. Але ж у цих орнаментах можна знайти натяк на тібетську культуру і навіть мотиви майя та ацтеків.  Втім мистецтвознавці застерігають нас від надмірного аналізу. Головне те, що художниця зробила свій Всесвіт. Щоб навіть після життя, як вона сама казала, опинитися між цих тварин та квітів.