До всесвітнього Дня письменника журналісти 11-го зустрілися з унікальною поеткою із Кам’янського

Талановита та сильна духом. Майстриня слова, що пише симфонії у віршах, поезії-медитації, а ще — казки та оповідання для дітей й дорослих. До всесвітнього Дня письменника журналісти 11-го зустрілися з унікальною поеткою із Кам’янського — Марією Дружко. У 5 років вона втратила зір. Та це не стало на заваді творчій кар’єрі. Про людину, яка весь час рухається вперед й шукає нові способи поєднати слово і ритм — дивіться прямо зараз.

Маленька та тендітна — Марія у житті зовсім інакша, ніж на фото. Дивуєшся, невже це та сама жінка, культурна та громадська діячка, видавчиня, прозаїкиня, поетеса, авторка соціальних проєктів, і це все попри незрячість та два онкодіагнози.

Перші вірші Марія Дружко почала складати ще до того, як власне навчилася писати. Спочатку їх занотовувала мама. Згодом вона подарувала друкарську машинку, на якій дівчинка освоїла 10-пальцевий метод друку. Тож, каже, письменниця, проблеми зі здоров’ям на заваді творчості не стали. Але відсутність зору не дала реалізуватись іншій мрії — стати музиканткою. Саме через незрячість дівчину не прийняли до консерваторії.

У роботі та житті Марія активно використовує новітні технології. Пише за допомогою голосового ноутбука, та й звичайним смартфоном користується не гірше сучасної молоді. Прослуховує багато описів предметів та природи, аби достовірно передати у своїх творах візуальний ряд.

Але при підготовці “Полювання на тура” – роману про Чорнобиль, проблема зображення зовнішнього світу постала дуже гостро. Тож письменниця вдалася до жанру альтернативної реальності. Так з’явилася концепція твору, де український фольклор переплітається з сучасністю.
Як з’являються ідеї та натхнення? Марія жартома каже, що й сама не розуміє.

Окрім літератури, Марія встигає вести активне соціальне життя, допомагає творчій молоді, та співпрацює, як консультант з книжок Брайля з обласною дитячою бібліотекою.

Два роки тому Марія почула страшний діагноз — рак. Цю хворобу вона долала двічі. Але кожен важкий період сприймає як життєвий урок, питаючи себе “що мені з цим робити?”

Когось рак може зламати, Марія ж постійно собі казала “не боятися!” Потім зрозуміла, що вона не одна така, страшно усім однаково і саме страх об’єднує усіх онкохворих.

Так побачив світ новий Всеукраїнський соціально-літературний проєкт. Письменниця навіть у власній біді знайшла ресурс та натхнення. Каже, якщо ти себе приймаєш, тоді можеш над собою працювати та змінюватися.