14 жовтня в Україні святкуватимуть День захисника, а тепер ще й захисниць

Останніх офіційно додали до назви цього року. Такий указ підписав президент, мовляв, для гендерного балансу. Адже жінки вносять свою лепту у боротьбу за Україну, так само як і чоловіки. І з кожним роком їхнє число зростає. Ми поспілкувались і з тими, і з іншими – та почули їхні історії. А ще спробували розібратись, чому 14 жовтня намагаються перетворити у 23 лютого.

З 2014 року як волонтерка, а у 2016 – підписала контракт і пішла до Збройних сил України.

Минулого року Дар’я демобілізувалась. І тепер триває її мирне життя. Але фронтовий досвід та спогади – завжди поруч.

Її чоловік Олексій так само – учасник АТО. Те, що відтепер 14 жовтня шануватимуть не тільки захисників, а й захисниць, вважає цілком справедливим.

А це Микита. Він – представник добровольчого корпусу “Правий сектор”. Навчається у виші, паралельно працює і час від часу навідується до побратимів.

14 жовтня Микита вперше потрапив на Схід. Тож для нього це ще й особиста дата. Зазвичай на фронті в цей день – потрійне свято.

День українських захисників і захисниць – відносно нове свято. Яке в нашому суспільстві подекуди намагаються прирівняти до 23-го лютого.

Шкарпетки, пінки для гоління та одеколони – саме це найчастіше дарували чоловікам у радянські часи на 23 лютого. Зараз в Україні це свято скасували, але дехто намагається перетягнути минулі традиції на 14 жовтня.

Це допис Наталії Гейман. Громадська активістка не розуміє, чому у суспільства таке тяжіння до колишнього радянського. І чому те, що раніше робили до 23-го лютого, приміряють на 14 жовтня. Особливо обурює, жінку, коли подібне відбувається в навчальних закладах.

Соціолог Ганна Колохіна вважає, суспільству треба дати час, аби радянські традиції та стереотипи назавжди залишились у минулому.

Дійсно, Україна має справжніх героїв. Це реальні люди, які реальними вчинками щодня доводять статус захисника. І є загиблі, які віддали життя за свою країну. 14 жовтня, в першу чергу, то пам’ять і шана цих людей.