Могутня гілка на пишному дереві народного мистецтва

11302

Шістдесятиріччя творчої діяльності заслуженого майстра народної творчості Федора Панка врочисто відзначили в Дніпропетровському художньому музеї. Федір Панко стояв біля витоків фабрики художнього розпису й експериментального цеху-школи в Петриківці. Його роботи знаходяться в приватних колекціях у різних країнах світу. На творчому вечорі побувала наша знімальна група. Вечір ушановування заслуженого майстра народної творчості, як завжди, розпочався з виступу чиновників від культури, учнів та колег по цеху. Вони назвали творчість Панка могутньою гілкою на пишному дереві народного мистецтва, побажали йому божого благословення, здоров’я, шевченківської премії і подарували пральну машину і дівіді-програвач. Промова ж ювіляра, у якій він розповів про становлення Петриківської фабрики художнього розпису, різко контрастувала з велеречивими виступами гостей. Історія Петриківки – це історія боротьби майстра. Боротьби, до речі, проти чиновницького мракобісся і забуття джерел. Починали працювати в маленькому сарайчику, будувались самотужки, з боєм добували фарби. А через кілька років продукція Петриківки була визнана експортною, і про фабрику дізнався весь світ. Народна творчість і зараз переживає не кращі часи. За словами Федора Панка, після війни на Дніпропетровщині було принаймні двадцять таких петриківок. У кожної – свої манера малювання, технології, тематика. Вижила тільки Петриківка, і то не завдяки, а всупереч. Пішли в минуле петриківські ярмарки, продукцію Петриківської фабрики не купиш у дніпропетровських салонах, і навіть в обласних музеях немає постійної експозиції. Але ж Петриківка – це не тільки розпис, але й вишивка, лоза, гончарне мистецтво, художнє кування. Це, зрештою, генетична пам’ять нації. “Намагаємося щось відродити,”- говорить майстер. Дай-то Бог, щоб вийшло.