Проспект Героїв 19. П’ять днів після вибуху

П”ять днів пройшло з того часу, як лишились даху над головою вісімдесят мешканців другого під’їзду будинку на проспекті Героїв, дев’ятнадцять. Після вибуху газу проживання у пошкоджених квартирах стало неможливим, а в тих, що вціліли, – небезпечним. Суттєвої допомоги від влади мешканці так і не отримали. Вирішення питання з їхнім тимчасовим житлом триває, а з відновленням постійного завмерло. Де і як мешкають виселенці, доки вагаються можновладці, дізнавався наш кореспондент. Тепер у цьому будинку смітити нема кому, мешканці покинули свої домівки, залишивши стіни голими, а двері відчиненими. Незабаром будинок мають розбирати, а потім знову складати. Та яка організація візьметься за такий конструктор, коли підготує план перебудови і в які терміни вкладеться, поки вирішується. Більшість мешканців на цей час поселились у родичів або відвезли їм речі. Ті, кому нікуди йти, отримали тимчасове помешкання. Двадцять п”ять виселенців прийняв територіальний центр Жовтневого району. Кімнати тут затишні, та для постійного проживання не пристосовані. Ліжко і маленька шухляда – ось усе майно, що має наразі Зоя Йосипівна, та й то тимчасове. Її квартира була на сьомому поверсі, після вибуху в ній залишився хіба що попіл. Рятуючись літня жінка та її чоловік не прихопили жодної речі. Одягом та найнеобхіднішим діляться милосердні люди: до терцентру добровольці приносять одяг, посуд та гроші. На разі вічним питанням “що робити?” заклопотана і влада. Проте суттєво його не вирішує. Від міськвиконкому всі мешканці під”їзду отримали по п”ятсот гривень першочергової допомоги. Звичайно, за такі гроші не купиш навіть жодного вікна чи двері, але більше у міськвиконкомі дати не можуть. Трохи багатшою виявилась обласна адміністрація – найбільш постраждалим надала по п”ять тисяч гривень. Проте і така сума, наприклад, Зої Жуковій, не зарадить – квартира коштує значно дорожче. Незабаром на виселенців чекає ще один переїзд – на час виконання перебудови їх мають оселити в гуртожитках переселенського фонду з привабливішими умовами проживання. Та постраждалі переконані: нема нічого постійнішого, ніж тимчасове. На разі вони найбільше бояться, що гуртожиток прийме їх на довгі роки.