Мешканці Ігрені третій тиждень рятуються від затоплення власними силами

У нашому місті зараз чимало мереж та об’єктів, які й досі не підпорядковані жодному з комунальних підприємств. Поломки, що там час від часу трапляються, як виявилось, ремонтувати нікому. Мешканці двох вулиць на житловому масиві Ігрень вже третій тиждень потерпають від затоплення. Старі водопроводні труби прорвало, й вода з них витікає чималим напором. Ремонтники водоканалу реагувати не поспішають, бо об”єкт не на балансі підприємства. І поки комунальники розбираються з формальностями, мешканці підтоплених вулиць рятують ситуацію власними силами та за власні кошти.  Вулиці Живописну та Липневу, що знаходяться по сусідству, тепер об”єднує й одне горе. Вже третій тиждень їх заливає водою. І це лише маленький епізод цілої епопеї, що розпочалась у вісімдесят пятому році, коли мешканці вирішили провести в свої будинки водопровід. На це їх примусила складна екологічна ситуація. Поряд знаходиться Ігренське звалище, яке отруїло грунтову, а разом із цим і колодязну воду. Безвихідь підштовхнула сусідів зібрати кошти та провести у свої будинки централізоване водопостачання. Добрий десяток років ніяких незручностей не було. Мешканці неодноразово звертались до влади з проханням про те, щоб їх водопровід все ж таки поставили на баланс підприємства, за послуги якого вони щомісяця сплачують. Рішення керівництва так і не дочекались. Пройшли роки, комунікації зносилися і потребують негайного ремонту. Водопостачальник робити його не збирається. А для мешканців, переважна більшість яких- пенсіонери, ремонт мережі за власні кошти- справа занадто дорога. Поки у водоканалі попереджають боржників, виписують абонентам рахунки та закликають бережливо ставитись до водного ресурсу, ситуація на вулицях Живописній та Липневій стає катастрофічною. Не треба складної аріфметики, щоб порахувати: за хвилину з труби яку прорвало витікає приблизно двадцять літрів води. За кілька тижнів затопило вже дві вулиці. “Що за плутанина з цим балансом?” – дивуються люди. До кого їм звертатися, й хто повинен відповідати за водопровідні мережі цих вулиць, мешканці досі не знають. Підпорядкувати усі безхозні об”єкти та мережі – завдання для Дніпропетровська, мабуть, нелегке. Та через пять років в очікуванні міжнародного чемпіонату “Євро дві тисячі дванадцять” наше місто обіцяють наблизити до європейського зразка. Втім навряд чи у будь-якому з європейських міст можна зустріти такий комунальний безлад, тягар якого лягає на плечи пересічних громадян.