Дніпропетровщина. 2008
В останній день старого року згадують всі його події. Для Дніпропетровщини дві тисячі восьмий став роком непростим. Його початок був досить оптимістичний: уряд роздавав гроші вкладникам Ощадбанку і навіть обіцяв обласному центру безпрецедентне фінансування до Євро-2012. Кінець року вкотре довів: не кажи гоп, доки не перескочиш. Рік Бика Дніпропетровська область ризикує зустріти з червоною хусткою у зубах: наразі головне і насправді єдине завдання – обминути кризу. Втім, про все це – по порядку. В Дніпропетровській області дві тисячі восьмий рік почався з черг біля кас Ощадбанку. Отримати заповітну тисячу гривень можна було тільки через такі терени. Банкіри запевняли: гроші отримають усі, різниця тільки у термінах, практичні українці не вірили і, як довів час, правильно робили. У лютому в області з”явилась звістка ще про один подарунок: до Євро-2012 уряд мріяв завершити будівництво дніпропетровського метро. На початку року очікували на вісімсот сімдесят мільйонів гривень фінансування і навіть обирали підрядників. Трохи пізніше стане зрозуміло: то була шкура невбитого ведмедя. Незважаючи на те, що за рік вдалось пробурити двісті метрів підземної проходки, на подальші роботи уряд грошей так і не дав. Галузь освіти, навпаки, впевнилась у тому, що незалежному тестуванню учнів таки бути. У 2008-му вперше за результатами тестів можна було вступати до вишів. Батьки – у розпачі, студенти – в очікуванні, освітяни – у захваті. Нововведення ніби прижилося. А от експерименти із архітектурним обличчям Дніпропетровська цього року засмутили багатьох городян: з мапи міста зникла будівля Дитячого світу. На її місці і понині ведуть будівництво чергового розважального центру. Влітку Дніпропетровськ здригається від іншої події: крадуть дзвін з меморіалу жертвам Чорнобильської катастрофи. Щоправда, швидко знаходять. Але питання про те, як один наркоман зміг самостійно зняти, розпиляти та заховати стадвадцятикілограмовий дзвін, і досі відкрите. Першого серпня Дніпропетровськ вдивляється у телескопи. Всі хочуть на власні очі побачити таке рідкісне у наших широтах сонячне затемнення. Восьмого нуль восьмого дві тисячі восьмого у місті – весільний бум. Саме у цей магічний день закохані масово одружуються. Кінець літа приносить Дніпропетровську багато нагород. Їх везуть аж із Пекіна спортсмени-паралімпійці. Невздовзі на Дніпропетровщині лунають вибухи. Здіймаються у повітря боєприпаси у Лозовій. Протягом декількох днів місцеве населення – на ногах. Вибухи лунають майже безперервно. У вересні в обласному центрі – свято майже національного масштабу. Після двох років будівництва нарешті здають футбольний стадіон “Дніпро”. Перший гол на ньому забивають вже чотирнадцятого вересня. Справжній футбол восени влаштовують і комунальники області. М”яч забивають у ворота населення. Адже саме з вересня починають поступово зростати тарифи на всі комунальні послуги. Врешті-решт вони досягають таких показників, що навіть слухняні платники ніяковіють. У жовтні місцева влада Дніпропетровська виходить на шлях війни. Воювати збираються із вуличним гральним бізнесом. “Грибки” та “ромашки” урочисто грузять на вантажівки. Не минає і місяця, як вони тихенько повертаються на свої місця. П”ятнадцятого жовтня у розважальному комплексі в лісосмузі міста лунає постріл, який стає фатальним для прокурора області. Офіційна версія – загибель через власну необачність. Її поділяють навіть друзі Володимира Шуби. Ще одну , м”яко кажучи, неприємну звістку приносить жовтень дві тисячі восьмого. Світова фінансова криза. Тоді мешканці області її ще не відчувають на собі. Та ненадовго, – обіцяє губернатор. З цього часу американський долар починає незрівнянний пасадобль на українському ринку. Доки люди не вірять, що він коштуватиме аж сім гривень, долар підбирається до позначки “десять”. Тримають носа за вітром і українські фармацевти. Разом із курсом долара космічно дорожчають і ліки. Фармацевти скаржаться, що зазнають збитків, податківці говорять, що в аптеках відпускні ціни, навпаки, накручують до двохсот відсотків. У тому ж жовтні Дніпропетровськ стає другим місцем на планеті, де з”являються мощі святої Анни. Православні її вважають праматір”ю Христа і вірять у дивовижні властивості святині. Частина мощей відтепер знаходиться у храмі Іверської ікони Божої Матері. Наприкінці року в області розгортаються фінансові негаразди. Дехто навіть намагається спекулювати на кризі. Але увага людей прикута не тільки до цього. Одразу два судові процеси у справах маніяків добігають кінця. В одній із них – справі Ткача – слідство виносить вирок. За тридцять сім скоєних злочинів суд карає насильника довічним ув”язенням. А от у справі так званих дніпропетровських маніяків крапку так і не поставлено. Засідання суду в дві тисячі восьмому закінчуються останнім словом підозрюваних. Незважаючи на всі фото- та відеоматеріали, які шокували слідство, молодики відмовляються визнати себе винними. І -нарешті – ще одна новина із зали судових засідань. Під підписку про невиїзд з-під варти відпущено керівників підприємства “Дніпрогаз”, які потрапили до слідчого ізолятора після вибуху житлового будинку на вулиці Мандриківській в обласному центрі восени минулого року. На місці трагедії зведено храм, – і поки це єдина втіха для родин, які під час вибуху втратили близьких. Таким для Дніпропетровщини був рік, що минає. Яким буде наступний, – ніхто прогнозувати не наважується. Чи винесуть суди справедливі вироки, чи зупиниться безробіття, чи оговтаєтсья після кризи виробництво, і чи вгамуються ціни, – невідомо. Але відомо інше: у дві тисячі дев”ятий, незважаючи ні на що, треба входити оптимістами. Іншого виходу в нас, схоже, немає.
