Дніпропетровщині не вистачає заповідників

Щодо природоохоронних територій, то промисловий край більше ніж втричі відстає від решти регіонів України і вдесятеро – від Європи. Велика частина родючих земель області – під господарською діяльністю. В останні роки процес виокремлення заповідних зон пожвавішав. Але потребує великих організаційних зусиль і фінансування. Від загальної території Дніпропетровщини заповідні землі займають десь півтора відсотка. Відповідний загальноукраїнський показник – п”ять відсотків. А загальноєвропейський – п”ятнадцять. Обласні екологи ставлять завдання дотягти хоча б до планки решти регіонів. Індустріальній області незаймана природа необхідна навіть більше, ніж західним сусідам. За останні роки – шість нових заповідних зон. Серед здобутків цього шляху – заказник “Урочище Могила Баба” у Павлоградському районі. Його заснували в лютому рішенням облради. Більше ніж на шестистах гектарах землі – біля чотирьох сотень раритетних рослин. Організація заказників супроводжується розробкою проектів землеустрою і облаштування кордонів. Справа недешева. Вартість залежить від величини території. У заповідних місцях встановлюють особливий режим господарської діяльності. За відмежування особливих природних зон – й історики. Регіон переповнений ще й винятковими пам”ятками археології. Наприклад, новоспечений заказник “Могила Баба” названий на честь курганного могильника епохи бронзи, розташованого в тамтешній місцевості. Історико-культурні свідоцтва під час розпаювання земель опинились і в приватній власності, а зараз – у процесі повернення до державної. Узаповіднення дніпропетровських земель – допомога у справі їхнього збереження.